Залишки запеченої рульки на чорному хлібі з часником, зеленню та маринованими корнішонами

Про те, що означає для справжнього італійця «gli avanzi» (дослівно — недоїдене або залишки), можна говорити годинами. Із цим поняттям у нього пов’язані й залишки тушкованого позавчора м’яса, птиці або риби, і недоїдене овочеве рагу дводенної давнини, і зачерствілий сільський хліб… Gli avanzi у цього самого італійця асоціюються з такими визначеннями, як «те, що зменшує витрати, зручне, заощаджує час, апетитніше, ніж у своєму первісному стані», — коротше кажучи, з усім, що з часом стає лише ароматнішим і смачнішим (ну а вам, щоб було зрозуміліше, пропоную уявити борщ, зварений із м’ясом на кісточках і всіма належними овочевими причандалами, заправлений часником і салом та залишений у холодильнику на три дні). Чи готує італієць залишки для себе одного, чи для всієї своєї родини, gli avanzi для нього завжди є чудовою й ефективною відповіддю на просте запитання «що в нас на обід?»

Gli avanzi завжди були наріжним каменем сільської кухні Італії: із кісток, що залишилися після м’ясної печені, тут готували наваристий бульйон; черствий хліб перетворювали на дивовижні на смак густі тосканські супи; недоїденим м’ясним рагу фарширували овочі; зі смаженого або вареного м’яса й навіть із котолетти, засмаженої в сухарях по-міланськи, готували чудове «брачоле ріфатте», додаючи туди гострий і густий томатний соус; із надзвичайно смачної полло алла качатора (тушкованої курки з овочами) за кілька днів виходила не менш смачна полло скаппато (знову ж таки завдяки хлібу, помідорам і томатному соусу), але вже без самої курки.

Утім, не всі залишки годяться для «другого життя». Наприклад, спроби приготувати пасту вдруге ні до чого доброго вас не приведуть: навіть звичайне підігрівання пасти може її зіпсувати, якщо ця паста, звісно, не лазанья.

У нашому випадку з gli avanzi йтиметься про позавчорашній гострий кунжутний суп із запеченою свинячою рулькою, рисовою вермішеллю та ще дуже багатьма іншими складниками, який Юля готувала цілих чотири дні! А зусиль на нього було витрачено (починаючи з купівлі інгредієнтів і завершуючи розливанням по тарілках) стільки, що краще й не згадувати. Щоправда, воно того варте: смак у супу вийшов відмінний — якийсь фантастичний і ні на що не схожий.

Так от, важливою частиною приготування згаданого супу була запечена в духовці свиняча рулька. Рульку на ринку я вибирав особисто, тому її якість була відмінною за визначенням. Від передньої частини молодої свинки (кілограмів на 60–80, не більше), м’ясиста, із зовсім невеликою кількістю ніжного жиру під шкіркою, правильно заздалегідь (за добу) замаринована. Було б великим гріхом із нашого боку не розігріти ці застиглі в білосніжному смальці шматочки м’яса, не накришити в мисочку трохи зелені з часничком, а потім не нарізати свіжий (ще теплий) хрусткий чорний хліб…

(на 1 порцію)

Інгредієнти:

• 200 грамів м’яса запеченої рульки (без кісток), розібраного руками на маленькі шматочки
• 1 великий очищений і подрібнений зубчик часнику
• 3–4 дрібно нарізані мариновані корнішони (з обрізаними кінчиками)
• 1 столова ложка з гіркою суміші подрібнених зеленої цибулі, кропу та петрушки
• 3 скибочки чорного бородинського хліба

Приготування:

1. На сухій сковороді підігріваємо шматочки запеченої рульки.
2. Потім викладаємо їх на хліб і посипаємо зверху зеленню, часником і корнішонами.
3. Подаємо теплими.