Салат із портулаку, смаженої кукурудзи та майонезної заправки з авокадо

Наближається мій день народження. Залишилося всього нічого — якихось кілька тижнів. Знаєте, коли ти з’явився на світ в останній день літа і щороку доля нагадує тобі про це, хоч-не-хоч станеш містиком, принаймні в цьому окремому випадку… або поетом. От у мені, наприклад, є і того, й іншого потроху. Як, утім, і в будь-якій людині, народженій під знаком Діви.

Так уже сталося, що в моєму дитинстві (та й у підлітковому віці) майже не було днів народження, які варто було б запам’ятати. З багатьох причин у цей період їх просто не святкували, як це заведено тепер у багатьох сучасних сім’ях. Мати з батьком жили як кіт із собакою — у вічних безперервних скандалах. Вони то розходилися, то сходилися, то знову розходилися, і їм, як я тепер розумію, було не до мене… Потім я вступив до морехідного училища. А що таке твій день народження, коли тобі лише сімнадцять і ти курсант ХМУ ММФ ім. л-та Шмідта? А ось що: йдеш із друзями у звільнення, там ви, якнайгрубше порушуючи статут, перевдягаєтеся в цивільне й дорогою скидаєтеся на три-чотири бомби з чорнилом («бомбами» у шістдесяті-сімдесяті роки називали ємності, зазвичай із вином, об’ємом 750 мл, а «чорнилом» — будь-яке міцне червоне вино вкрай низької якості). Нормою вважалося перехилити по парі склянок вина на ніс. Благо одна така бомба коштувала трохи більше карбованця і за нашої курсантської стипендії у 6 карбованців була цілком доступною майбутнім морякам торговельного флоту СРСР. Щоправда, усе це з огляду на те, що належна в таких випадках закуска майже не практикувалася. Після цього компанія, що зібралася з нагоди твого дня народження й ґрунтовно запаслася вином, кидала якір біля одного зі стоячих столиків якоїсь найближчої «скляшки», брала по пиріжку з лівером за чотири копійки (винятково, щоб виправдати в очах продавчині короткочасну оренду казенного майна) і, не гаючись, освоювала все куплене, по-пацанськи скупо згадавши причину заходу. А вже далі як піде: танцмайданчик «Ромашка», гуртожитки ХБК (херсонського бавовняного комбінату), набиті, наче оселедцями в бочці, дівчатами найрізнішого калібру та якості; танцмайданчик «Ромашка», гуртожитки ХБК, бійка з місцевими цивільними; танцмайданчик «Ромашка», бійка з місцевими цивільними, гуртожитки ХБК… Одним словом, у якийсь момент я всією душею зненавидів свої дні народження.

Ще пізніше, коли я вже зовсім подорослішав і переді мною відкрилися необмежені можливості організовувати свій день народження так, як я забажаю, а не тим варварським способом, який для прикладу було викладено вище, цього вже не хотів я сам. Ні, я, звісно, не раз пробував і всіляко старався, однак нічого путнього із цього насправді так і не вийшло.

Останніми ж роками щоразу, коли попереду починає маячіти фатальна дата «тридцять перше серпня», я (на додачу до дедалі сильнішого внутрішнього опору прийдешній події) із жахом думаю, як швидко все-таки летить цей чортів час! Здається, ось лише буквально вчора я, сопучи від напруження, будував своїми пухкенькими дитячими рученятами зі зворушливими ямочками на кісточках примітивну пірамідку, незграбно нанизуючи на грубо виточений із дерева шорсткий штир різнокольорові бублики, аж ось я вже дедалі частіше прокидаюся о четвертій годині ранку, а моє праве коліно після звичних тенісних тренувань, що почалися бозна-скільки років тому, чомусь регулярно й гидко ниє… Ну, читачі мого покоління, можливо, краще зрозуміють, що саме я намагаюся вам зараз втлумачити.

У зв’язку з усім сказаним вище я давно й жорстко обмежив коло гостей на моїх ДН — кохана й нерозлучна супутниця життя, дружина, і мої вже зовсім дорослі діти з онучками (онуків поки немає). Подружжя дітей також іноді буває, але їхня присутність — на жаль! — не в моїй владі, а то я б і тут скоротив.

Важливий чинник — меню в такі дні — сформувався й усталився так само давно, як і названі їдці. Воно по-селянськи просте й у певному сенсі відповідає моєму походженню: незмінний домашній коньяк (прошу не плутати з огидними й, на жаль, поширеними в цих краях сумішами самогону або горілки з чортзна-чим!), різноманітні кебаби з баранини, свинини, курки та риби, усілякі овочі, також приготовані на мангалі, обов’язковий лаваш, бринза й зелень, а також нечисленні, але милі моєму серцю легкі закуски на кшталт оселедця, лососевої ікри та оливок. Серед інших закусок на столі майже завжди присутній мій улюблений портулак, хоча готуємо ми його по-різному — то маринованим, то смаженим із яйцем, то бланшованим і поданим у вигляді салату з іншими інгредієнтами. Рецептів портулаку або страв із ним у нашому блозі вже накопичилося предостатньо. Проте сьогодні я з радістю хочу представити вам ще один, бо, як на мене, різних кулінарних варіацій цього бур’яну, як на мене, забагато не буває. Адже ми з Юлею їмо його практично все літо.

І так, забудьте ви всю цю нісенітницю, яку я вам тут наговорив про походження своїх мізантропічних нахилів. Зрештою, значення має лише те, що ви прочитаєте нижче. Адже так? 😁

(розраховано на шість-вісім порцій)

Інгредієнти для портулаку:

• 800 грамів портулаку (порвати на маленькі гілочки з листочками)
• 6 качанів кукурудзи сорту Ракель (відварити в підсоленій воді протягом 8-10 хвилин, потім зрізати зерна з качанів)
• 1 середня головка червоної цибулі (очистити від лушпиння й нарізати дуже тонкими півкільцями)
• Олія
• Морська сіль середнього помелу

Інгредієнти для заправки:

• 1/3 склянки сметани
• 1/3 склянки майонезу (40-50% жирності)
• 2 середніх стиглих авокадо (розрізати навпіл, видалити кісточку, за допомогою столової ложки вибрати м’якоть і натерти її на середній тертці)
• 1 великий зубчик часнику (почистити й пропустити через часниковий прес)
• Третина чайної ложки добре подрібненого перцю чилі без насіння
• 2 столові ложки добре подрібненого листя кінзи
• 2 столові ложки свіжовичавленого лимонного соку
• Кілька дрібок солі

Приготування:

1. Для приготування заправки змішуємо всі інгредієнти в невеликій мисці. Відставляємо вбік.
2. Далі у великій сковороді нагріваємо 40 мл олії та на середньому вогні обсмажуємо в ній, помішуючи, кукурудзу протягом приблизно 7-8 хвилин, доки вона не підрум’яниться. Додаємо портулак і готуємо ще 4 хвилини. Наприкінці вимикаємо вогонь і даємо трохи охолонути.
3. Після цього викладаємо до портулаку з кукурудзою червону цибулю та нашу заправку. Добре перемішуємо. Перевіряємо на сіль, перець і кислоту.
4. Подаємо до столу теплим або кімнатної температури.