Сендвіч «Нечупара Джо»

Деякі страви слугують своєрідними імпульсами для пам’яті, відправляючи людину в давно забуті моменти її минулого життя. Таким потужним асоціативним імпульсом для багатьох корінних ньюйоркців є сендвіч «Нечупара Джо». Натрапивши цілком випадково на його яскраву сучасну версію в меню якогось гастроному у Квінсі, Брукліні чи Мангеттені або зустрівши його в закусочній дорогою, вони мимоволі згадують свої сніданки в загальноосвітній школі. Там, у шкільних їдальнях, а якщо точніше — у зонах бойових дій часів пубертатного періоду, біляві, рум’янощокі тітки в білих халатах із волоссям, заправленим у спеціальні сіточки, великими ложками накладали чималі гірки рубаного м’яса на ідеально круглі, пухкі булочки для гамбургерів. Хлібний низ із м’ясом негайно з’їдали, а верх ішов на маленькі кульки, які тут же перетворювалися на зброю масового ураження у війні між дівчатами й хлопцями, що ні на хвилину не припинялася в цих щільно набитих під час великих перерв їдальнях.

А ще будь-який ньюйоркець зізнається вам, що цей сендвіч — суцільна маса жирного томатного соусу із запахом яловичини, від якого руки й рот залишаються в яскраво-червоних плямах довгі години!

Звісно, згадані білявки в нью-йоркських шкільних їдальнях шістдесятих-сімдесятих років щосили намагалися, щоб діти були ситі й задоволені, і, можливо, пам’ятаючи про це, деякі з тих дітей підросли та самі стали кухарями, до того ж відомими на все Велике Яблуко… До таких, безперечно, слід віднести Кріса Джезуальді, який тепер працює шефом-консультантом у мережі ресторанів Tribakery і є одним зі співавторів нашого сьогоднішнього варіанта Нечупари Джо. Утім, про шкільні війни з Нечупарою Джо згадує й Тім Келлі, ще один талановитий шеф-кухар із модного нью-йоркського бістро Zoë (розташованого в районі Сохо). Тім називає свою версію Нечупари Джо «антидотом проти дорослішання». До речі, його рецептом легендарного сендвіча ми також частково скористалися.

Яка ж історія походження сендвіча з такою інтригуючою назвою? Що ж, мабуть, Нечупара Джо в цьому сенсі може слугувати яскравим прикладом американської винахідливості в роки Великої депресії, коли з невеликої кількості м’яса потрібно було зробити багато сендвічів. Кулінарні історики водночас стверджують, що герой нашого сьогоднішнього рецепта має кубинське коріння. Лише одиниці в Нью-Йорку знають, що «Нечупарою Джоном» у тридцятих роках минулого століття називався популярний і недорогий бар, розташований на периферії центру Гавани. Заповзятливого власника бару звали Хосе Гарсіа, і вже в чому-чому, а в почутті гумору йому відмовити було не можна. Бо таку назву своєму бару він дав через те, що останній щодня був ущент набитий усілякими безцільними волоцюгами (вічно п’яними або похмільними моряками, портовими робітниками, туристами, які програлися в казино), а сендвічі, які офіціанти, що збивалися з ніг, ледве встигали розносити, тут жартома називали «ropa vieja», що можна перекласти з іспанської як «старий» або «брудний одяг» (без плям на штанах чи сукні звідси не виходив ніхто J). До речі, одним із постійних клієнтів бару був знаменитий американський письменник Ернест Гемінґвей. За однією з версій походження такої екстравагантної назви закладу саме Гемінґвей підказав її Хосе Гарсіа.

Десь приблизно у 34-му або 35-му роках гаванського Нечупару Джо відвідав Роберт Свіні, мер Мейплвуда (штат Нью-Джерсі), перебуваючи на Кубі на запрошення офіційної влади. Йому так сподобався сендвіч, яким його там пригостили, що, повернувшись додому, він переконав свого друга, власника магазину-ресторану Town Hall Deli, відтворити його за описом, даним мером. Назва кубинського бару приліпилася до сендвіча автоматично. Але по-справжньому популярним сендвіч Нечупара Джо став у Нью-Йорку, де він з’явився наприкінці тридцятих років.

Town Hall Deli пов’язує свій Sloppy Joe із сендвічем на тонкому житньому хлібі з шинкою, язиком, швейцарським сиром, коул-слоу та заправкою.

Рецептів сендвіча Нечупара Джо можна зустріти чимало, і не лише в Нью-Йорку. Сьогодні він входить до меню багатьох ресторанів і бістро по всій Північній Америці. Наш рецепт — авторська версія з рубленим м’ясом і томатним соусом, а не відтворення оригіналу.

(на чотири сендвічі)

Інгредієнти для сендвічів:

• 300 грамів пісної яловичини (подрібнити сікачем)
• 200 грамів нежирної свинини (подрібнити сікачем)
• 100 грамів підчеревини (подрібнити сікачем)
• 1 велика жовта цибулина (очистити від лушпиння й подрібнити)
• 2 великі зубчики часнику (почистити й подрібнити)
• 2 великі рожеві помідори (зняти шкірку, видалити насіннєву камеру й нарізати невеликими шматочками)
• 1 великий пучок петрушки (розібрати на маленькі гілочки, грубі частини видалити)
• 1 чайна ложка добре подрібнених листочків свіжого розмарину
• Пів склянки пасати або томатного пюре
• 1 маленький свіжий каєнський перець (очистити від насіння й подрібнити)
• 1 великий лавровий лист
• Оливкова олія
• Сіль
• 4 булочки для сендвічів

Інгредієнти для подавання:

• 800 грамів молодої невеликої картоплі (за потреби розрізати навпіл)
• 30 грамів вершкового масла
• 40 мл оливкової олії
• 10–12 корнішонів (можна додати й інші мариновані овочі)
• Кілька скибочок сиру чедер для сендвічів

Приготування:

1. У великому сотейнику з товстим дном на слабкому вогні обсмажуємо підчеревину протягом 10–12 хвилин, доки вона не витопить жир. Потім додаємо шматочки яловичини та свинини. Збільшуємо вогонь до середнього й готуємо ще близько 15 хвилин, час від часу помішуючи.
2. Тим часом у сковороді середнього розміру нагріваємо дві столові ложки олії й на середньому вогні протягом хвилини смажимо часник. Додаємо цибулю й готуємо ще 4–5 хвилин, доки вона злегка не підрум’яниться.
3. Після цього перекладаємо часник і цибулю до сотейника з м’ясом, додаємо туди ж шматочки помідорів, перець, пасату, петрушку, лавровий лист і розмарин. Солимо. Тушкуємо під кришкою на слабкому вогні приблизно дві години (м’ясо має стати зовсім м’яким).
4. Поки готується начинка для сендвічів, можна зайнятися картоплею. У великій сковороді нагріваємо оливкову олію та вершкове масло й у цій суміші смажимо картоплю, доки вона не стане м’якою та не набуде золотистого відтінку.
5. Готову гарячу начинку викладаємо на нижні половинки булочок, накриваємо сиром чедер і верхніми половинками булочок.
6. Подаємо разом зі смаженою картоплею, корнішонами та іншими маринованими овочами.