Розповіді про каву. Частина I

Абісинія, нинішня Ефіопія, стала першою домівкою для кави. Саме тут почали культивувати кавові дерева й використовувати їхні плоди в їжу. Формально початок цього процесу датують дев’ятим століттям. Однак задовго до цього кавові дерева росли в дикому вигляді в провінції Каффа (яка й подарувала їм свою назву), і жителі цього регіону Ефіопії були добре знайомі з червоними ягодами, які ті давали, та напоєм, що з них готували.

Згідно з давньою ефіопською легендою, дивовижні властивості кавових плодів відкрив абісинський пастух Калді. Він звернув увагу на те, що кози, яких він щодня пас неподалік узлісся, збуджено скачуть і голосно бекають щоразу, коли поїдять яскраво-червоних ягід, які ростуть на гілках густого зеленого чагарнику. Калді й сам скуштував кілька таких ягід. Невдовзі він відчув надзвичайний приплив сил і безпричинне, але приємне хвилювання. Тоді пастух набив ягодами кишені й поспішив додому, щоб поділитися своїм відкриттям із дружиною. Пізніше за її порадою він розповів цю історію ченцям із місцевого монастиря, розташованого на березі озера Тана, звідки починала свій біг ефіопська річка Блакитний Ніл — одне з головних джерел, що вливають свої води у великий Ніл.

Спочатку очільник монастиря, вислухавши плутану розповідь пастуха, поставився до неї з недовірою й оголосив принесені ним кавові ягоди «дарунком диявола». Щоб молоді ченці не піддалися спокусі, він звелів спалити ягоди, але, коли ті потрапили у вогонь, монастирем поширився такий аромат, що до багаття, покинувши свої заняття, негайно збіглися всі послушники. Один із них, порушивши заборону наставника, потай відніс трохи обгорілих кавових ягід до своєї келії та кинув у гарячу воду, щоб зберегти й посилити їхній дивовижний запах. Він навіть скуштував цю воду й… відчув те саме, що й Калді в лісі! Так було приготовано першу каву…

Водночас, якщо відкинути легендарний бік питання про походження кавового напою, документально встановлено, що багато ефіопських ченців ще за шістсот років до початку культивування кавових дерев жували зерна, отримані з їхніх ягід. Те саме робили ефіопські й суданські торговці, щоб підтримувати сили в довгих і небезпечних подорожах Африкою. Корінні жителі Каффи (етнічна група оромо) змішували мелені зерна кави з очищеним топленим маслом і вживали в їжу як своєрідний енергетик. Так само робили й воїни племені галла, яке населяло північну частину Ефіопії в першій половині минулого тисячоліття: вони готували зі згаданої суміші кави й масла пресовані плитки та вживали їх під час своїх військових походів, що, як вони вважали, допомагало їм здобувати перемоги над ворогом. Традиція готувати подібну суміш існує в деяких районах Каффи й Сідамо донині.

Свіжозварений із висушених, обсмажених і змелених кавових зерен безалкогольний напій у різних районах Ефіопії називали по-різному: «бунна» амхарською, «бун» тигринья, «буна» оромо, «бонно» кефічо й «каффа» гураге. У наукових працях арабською мовою, датованих дев’ятим століттям, часто згадується ефіопський напій «буна». Це найдавніші письмові підтвердження споживання кави в Ефіопії.

1100 року відомий давньоперський лікар і філософ Ібн Сіна, більш відомий у нас як Авіценна, докладно описав корисні властивості кави. Це була перша письмова згадка про цей напій із погляду медичної науки.

1454 року муфтій з Адена (тепер головний єменський морський порт) також побував в Ефіопії та скуштував там каву. Він був настільки вражений здатністю цього напою поліпшувати настрій, що, повернувшись додому, всіляко вихваляв його на батьківщині й заохочував мусульман до його вживання. Завдяки йому кава стала популярною серед місцевих дервішів, які використовували її під час релігійних церемоній, а також стала відомою в Мецці.

Приблизно в той самий час арабські купці завезли кавові ягоди до Ємену, де почали висаджувати цілі плантації кавових дерев і успішно їх вирощувати. Напій, який місцеві жителі готували з кавових зерен, називався «кахва» — «той, що не дає спати».

(далі буде)