Моя рибна солянка, або Повернення розбитого завтра яйця назад у шкаралупу

Один із парадоксів, притаманних феномену часу, свідчить: «Минулого вже немає, майбутнього ще немає, і лише теперішнє переслідує нас завжди в одному й тому самому моменті. Досі ніхто не зміг відповісти на просте запитання: чому все влаштовано саме так? Чому розбите завтра яйце не повернеться вчора у свою шкаралупу, а пролитий чай не може залишити пляму на килимі за день до того, як це сталося?

На жаль, так звана стріла часу спрямована в одному й тому самому напрямку, а сам час (хочемо ми того чи ні!) рухається з минулого через теперішнє в майбутнє. Нам же наявними законами фізики визначено завжди перебувати рівно посередині!

Утім, математичні формули, що описують поведінку будь-якої моделі системи, підпорядкованої фізичним законам, якими, принаймні, ми їх собі уявляємо, однаково дієві як у випадку часу, спрямованого в майбутнє, так і у випадку часу, що рухається в минуле. Лише за це варто було б полюбити математику. Адже в деяких випадках вона дає нам змогу зробити те, що в реальному житті вважається неможливим.

Отже, чому час рухається вперед і лише вперед, достеменно невідомо, але, на щастя, природа наділила людину інструментом, за допомогою якого вона може легко порушити цей фундаментальний закон фізики (принаймні, якщо ми говоримо про гіпотетичну можливість повернення часу назад). І це не математика. Це пам’ять. Саме вона послужливо фіксує всі без винятку моменти з нашого минулого життя. Саме завдяки їй ми можемо будь-якої миті до них повернутися. Принаймні, я цей фокус із часом уже неодноразово на нашому блозі проробляв. Просто вам про це не говорив… 😁

Сьогодні моїм «яйцем», яке я «поверну назад у шкаралупу», буде рибна солянка.

Свою першу рибну солянку я скуштував 1971 року в невеликому й провінційному портовому містечку Ізмаїлі. Я був тоді безвусим вісімнадцятирічним юнаком, курсантом третього курсу Херсонського морехідного училища, і проходив практику на одному із суховантажних суден Радянського Дунайського пароплавства.

Звісно ж, це було в ресторані, назви якого я не пригадаю (грошей у мене на той час водилося достатньо, щоб дозволити собі обід у ресторані). Звісно ж, основним інгредієнтом у цій солянці була справжня осетрина (та, що з жовтими прожилками й жодного разу не заморожена — ну, ви в курсі, сподіваюся). Звісно ж, у ній було й усе інше, що має бути в автентичній гостівській солянці, а саме: тонкі кружальця салямі та лимона, чорні оливки, смажена цибулька, часточки помідорів, листочки петрушки й трохи часничку для аромату.

Свою першу рибну солянку я приготував у Києві через 12 років після згаданої події. У ній було все те, що перелічено в попередньому абзаці, плюс ракові шийки. Ви запитаєте, звідки взялися ракові шийки? Що ж, на той час я вже розумівся на їжі значно краще, ніж багато моїх радянських однолітків, але все ще був далекий від тих знань, які маю про цей предмет нині. Тому й дозволив собі деяке відхилення від ГОСТу.

Сьогодні, можливо, це буде ще одна рибна солянка, зовсім далека від ГОСТу, — я ще не вирішив… Почну готувати — зрозумію. 😁

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 400 г філе білої риби (нарізати порційними шматочками)
• 400 г філе лосося (нарізати порційними шматочками)
• 500 г помідорів (видалити шкірку й натерти на тертці з великими вічками)
• 2 великі пучки зеленої цибулі (нарізати шматочками завдовжки 1 см)
• 1 великий пучок молодого часнику (дрібно порубати)
• 1 середній пучок кропу (розібрати на гілочки)
• 100 г тонко нарізаної сирокопченої шийки
• 16 великих чорних оливок, плюс 1 столова ложка розсолу
• 2 столові ложки каперсів, плюс 1 столова ложка розсолу
• 1,6 л рибного бульйону
• По 1 чайній ложці копченої паприки та сушеного орегано
• 30 г томатної пасти
• Кружальця лимона (для подавання)
• 50 мл рослинної олії
• Сіль (до смаку)

Приготування:

1. У великому сотейнику з високими бортами на середньому вогні нагріваємо рослинну олію. Пасеруємо в ній зелену цибулю та молодий часник протягом 3–4 хвилин. Потім додаємо томатну пасту, паприку й орегано. Продовжуємо готувати, помішуючи, пару хвилин, після чого вливаємо бульйон і томатну пульпу. Доводимо до кипіння та варимо 10 хвилин.
2. Після цього додаємо в сотейник шматочки білої та червоної риби, шийку, оливки, каперси, розсіл від оливок і розсіл від каперсів. Готуємо протягом 10 хвилин і знімаємо з вогню. Всипаємо кріп. Перемішуємо й пробуємо на сіль. Накриваємо кришкою та даємо постояти 15 хвилин.
3. Розливаємо солянку по сервірувальних тарілках і прикрашаємо кружальцями лимона.