Весняний кисло-гострий суп у східноазійському стилі

Пікантний і водночас поживний, типовий для кухні східноазійського регіону кисло-гострий суп із грибами, яйцем і ніжним тофу послужив прообразом цього, скажу без зайвої скромності, чудового рецепта, у якому, як полюбляв казати мій покійний татусь, великий шанувальник кухні ф’южн (щоправда, на свій власний лад), «тільки мене не вистачає».

Народи, які проживають на території Східної Азії, відомі своїми надзвичайно багатими кулінарними традиціями в усьому світі. Важко уявити сучасний мегаполіс, незалежно від того, у якій точці планети він розташований, де не можна було б із великим задоволенням пообідати в ресторанах або закладах швидкого харчування з китайською, корейською, японською або, наприклад, тайванською кухнею. До того ж особливості приготування східноазійської їжі такі, що чимало популярних страв із цієї категорії цілком можна відтворити в домашніх умовах, благо віднедавна придбати інгредієнти для них перестало бути проблемою і в наших краях.

Кухня будь-якого народу визначається сукупністю продуктів, які вживають у їжу, а також стилем їх приготування, характерним для традицій, безпосередньо пов’язаних із його, народу, унікальною культурою. Азія в такому гастрономічному контексті справедливо вважається найбільшим континентом, який прихистив, відповідно, найбільшу кількість кулінарних стилів, до того ж дуже яскравих, а часто й екстравагантних. Чимало національних кухонь тут перегукуються одна з одною своїми основними продуктами, до числа яких неодмінно входять рис, соя, імбир, часник, тофу, перець чилі, цитрусові, водорості, сушена цибуля, кунжут — усі вони трапляються практично без винятків у більшості азійських страв.

Переважна частина азійських технік приготування їжі ґрунтується на таких кулінарних прийомах, як готування на парі та швидке обсмажування на сильному вогні. Їх застосовують практично в кожному азійському закладі громадського харчування. Рис вважається наріжним каменем азійської кухні, зокрема й насамперед східноазійської. Якщо говорити конкретніше, то в Китаї більш поширений довгозернистий рис, тоді як у Японії та Кореї широко використовують короткий або круглий рис.

Східна Азія посідає одну з провідних позицій серед найгустонаселеніших регіонів Землі. Міграційні процеси, а також активний культурний обмін, що відбувалися тут між народами протягом багатьох століть, призвели до того, що кулінарні навички в Китаї, Японії, Кореї та на Тайвані мають чимало схожих рис. Рис, локшина, соєві боби та різноманітні морепродукти є, мабуть, головними в національних кухнях цього регіону.

Повертаючись до нашого супу, хочу зауважити: попри те, що він виходить досить густим, у ньому немає ані борошна, ані крохмалю. Цю місію успішно виконує місо-паста, а вбите в гарячий суп яйце лише посилює отриманий від додавання місо ефект.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 1 склянка зеленого горошку (можна замінити замороженим)
• 50 г сушених шиїтаке (замочити в гарячій воді на пів години)
• 3 великі зубчики часнику (очистити від шкірки й нарізати тонкими пластинками)
• 3 см свіжого кореня імбиру (почистити й дрібно порубати)
• 60 г місо-пасти
• 80 мл соєвого соусу
• 2 середні яйця (злегка збити)
• 100 г водоростей вакаме
• 150 г шовковистого тофу (нарізати кубиками зі стороною 1,5 см)
• 40 мл рисового оцту
• 2 столові ложки білого кунжуту
• 20 мл кунжутної олії (можна замінити оливковою)
• Пів чайної ложки перцю анчо
• Листочки петрушки й кінзи (для подавання)

Приготування:

1. У сковороді середнього розміру з високими бортиками нагріваємо кунжутну олію й обсмажуємо в ній на помірному вогні імбир і часник протягом 4 хвилин, часто помішуючи. Потім вливаємо 1 л питної води.
2. У маленькому сотейнику розчиняємо місо в чверті склянки води. Додаємо в сковороду разом із соєвим соусом, оцтом і перцем анчо. Доводимо все до кипіння й на слабкому вогні готуємо 10–12 хвилин.
3. Після цього всипаємо шиїтаке й зелений горошок. Продовжуємо готувати ще 3–4 хвилини. Потім, постійно помішуючи, поступово вливаємо в сковороду яйця. Це має зайняти у нас близько хвилини. Наприкінці додаємо тофу й водорості. Вимикаємо вогонь і накриваємо кришкою.
4. Даємо постояти 15 хвилин, після чого розливаємо по сервірувальних тарілках і подаємо до столу, посипавши кунжутом і зеленню.