Суп із кіноа, грибами, помідорами та портулаком

У цьому супі, як на мій неупереджений погляд, є щонайменше два суперпродукти.

Ну, про один ви, мабуть, здогадалися й без мене — це кіноа, незвичайна, безглютенова кіноа, що разом із кукурудзою та картоплею свого часу була одним із головних продуктів харчування інків і бум на яку серед сучасних прихильників здорового способу життя розпочався ще наприкінці дев’яностих років. А ось другий… Щодо другого ви будете здивовані, адже це всім відомий український бур’ян портулак, або, якщо по-науковому, Portulaca oleracea.

Портулак, мабуть, найбільш недооцінена нами рослина, що незмінно навесні кожного року атакує городи, міські сквери, парки, а то й просто тротуари на вулицях — одним словом, усе, де є хоча б невеликий клаптик землі. Він не потребує поливу, легко витримує прямі сонячні промені й цілком байдужий до якості ґрунту. Портулак — однорічна рослина, однак його насіння може зберігати життєздатність у ґрунті понад 40 років.

Практично в кожній культурі світу, відколи там з’явилася писемність, є згадки про вживання в їжу цього так званого бур’яну або про використання його з лікувальною метою, а до того, як згадана писемність з’явилася, знання про корисні властивості портулаку люди передавали усно — із покоління в покоління, буквально тисячами років.

Високої думки про портулак був Гай Пліній Секунд, більш відомий багатьом як Пліній Старший, — давньоримський письменник, натураліст і воєначальник, автор «Природничої історії». Такої ж високої думки про цю рослину був і Теофраст, давньогрецький філософ, природодослідник з острова Лесбос і наступник Арістотеля в школі перипатетиків, який жив у третьому столітті до нашої ери.

Дивлячись на молоденьку поросль портулаку, що з цікавістю визирає з тріщин в асфальті просто під стінами нашого будинку, я іноді запитую себе: яким же чином мої сучасники могли так незлюбити цю чудову їстівну травичку й несамовито виполювати її скрізь, де тільки побачать? Можливо, більшість із них просто забула, що смак портулаку перевершує багато відомих мені овочів і зелені, а його корисність до того ж випереджає їх за всіма можливими параметрами!

Портулак неймовірно швидко росте: від моменту потрапляння насінини в ґрунт до появи паростка минає лише один тиждень. Крім того, для багатьох городніх рослин портулак може виконувати роль мульчі, допомагаючи ґрунту утримувати вологу між поливами або дощами. Портулак — теплолюбна рослина й ненавидить холод у будь-яких його проявах. Навіть у нас на півдні України, де взимку ми вже забули про морози, у період холодів він трохи потерпає.

Щоб з’їсти портулак, вам знадобиться докласти зовсім небагато зусиль: зірвати його (а знайти цю рослину, як я вже казав, можна де завгодно; тільки бажано не чіпати портулак біля трас з інтенсивним рухом автомобільного транспорту — зі зрозумілих причин), потримати близько двох годин у великій кількості води й потім добре промити, а вже після цього або відварити чи посмажити з іншими інгредієнтами, або просто приготувати сирим як салат. На щастя, знайти гідні рецепти страв із портулаком — завдання нескладне. Наприклад, у нашому кулінарному блозі. ))

Хай би як ви готували портулак, не робіть цього надто довго. Цілком достатньо буде відварити або обсмажити його впродовж 4–5 хвилин. І повторюся ще раз: портулак справді корисний для вашого організму. У стандартній тарілці з відвареним портулаком міститься лише 11 калорій — трохи протеїну й ціла купа вітамінів (наприклад, 25–30% від добової норми вітаміну Е та вітаміну С). Це я вже мовчу про залізо, магній, марганець і калій.

Про рецепт нашого супу мені особливо нічого сказати. Готується він легко і, до речі, для адептів ЗСЖ замість звичного бульйону ми використовуємо звичайну воду. Інгредієнти в ньому сезонні, а тому всі як один свіжі та якісні. За чудовий смак я відповідаю головою.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 300 грамів портулаку (вимочити у великій кількості води близько 1–2 годин, промити, дати стекти й нарізати шматочками завдовжки до 4–5 см)
• 400 грамів печериць (нарізати пластинками завширшки близько 1 см)
• 2 невеликі червоні цибулини (очистити від лушпиння й нарізати неширокими часточками)
• 2 великі зубчики часнику (очистити від шкірки й розчавити)
• 3–4 середні помідори (нарізати часточками)
• Кілька гілочок тим’яну
• 1 середній пучок кінзи (відокремити листя)
• 1 велике куряче яйце (злегка збити)
• Пів склянки кіноа
• Сметана (за бажанням)
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. Спочатку приготуємо гриби з цибулею. Для цього у великій сковороді з важким дном нагріваємо на середньому вогні 60 мл оливкової олії та обсмажуємо цибулю з часником близько 3–4 хвилин, іноді помішуючи. Потім додаємо гриби й продовжуємо смажити 3–4 хвилини, після чого всипаємо в сковороду портулак. Готуємо ще приблизно 2–3 хвилини. Вимикаємо вогонь.
2. Паралельно у велику каструлю вливаємо 2 літри води й доводимо до кипіння. Зменшуємо вогонь до слабкого й всипаємо кіноа. Варимо впродовж 15 хвилин.
3. Після цього викладаємо в каструлю овочі зі сковороди, помідори та гілочки тим’яну. Знову доводимо до кипіння й за кілька хвилин вимикаємо вогонь. Вливаємо збите яйце й енергійно перемішуємо, доки останнє не схопиться. Всипаємо листочки кінзи. Солимо й перчимо до смаку. Даємо постояти під кришкою близько 25–30 хвилин.
4. Розливаємо суп по сервірувальних тарілках і подаємо до столу. За бажанням ви можете приправити його ложкою сметани.