Суп із картоплею, пореєм і яловичиною

У повітрі зростає напруження. Це наближається зима. Звірі відчувають і розрізняють ці ще поки крадькома й обережно помітні зміни, за якими неминуче приходять холод і голод. Навіть останні мухи, що ховаються в нашому домі від негоди й намагаються будь-яким способом протягнути ще кілька зайвих днів, розуміють, що відбувається. Ми — вже ні. Ми й усе наше сучасне суспільство настільки відгородилися від цього розуміння рядами полиць і прилавків із їжею в супермаркетах та на ринках, настільки відірвалися від землі й послабили свої природні інстинкти, що перестали відчувати різницю (крім температурної, звісно!) між зимою і літом, весною та осінню. Ми, звичайно (тільки якщо дуже постараємося!), теж можемо розрізняти деякі ознаки наближення холодів, але лише в тому дещо дивному в цьому контексті сенсі, який передбачає, в якій новій пуховій куртці ми хизуватимемося перед колегами по роботі цього сезону або куди поїдемо кататися на лижах. Ми стали абсолютними рабами технічного прогресу. І я не кажу, що це дуже погано, я просто з певним сумом констатую цей доконаний факт…

Сьогодні на календарі вже двадцять шосте листопада, а термометр за вікном усе ще показує плюс десять. Але це нікого не рятує від того, що за тиждень за прогнозом буде мінус чотири. Просто в півдня, а ми вважаємо себе жителями півдня, є свої маленькі переваги — кілька додаткових днів відносного тепла.

Я вже якось зізнавався вам, що з настанням холодів ми переходимо на супи. Зазвичай усі вони ситні, густі, насичені прянощами й добре приправлені перцем. Щоб давали сили на цілий день і зігрівали.

Ось і сьогодні, поки я пишу чергову історію для нашого блогу й паралельно страждаю від запахів, що розносяться всім домом і дражнять мій змучений постійним недоїданням (дієта, знаєте!) шлунок, Юля чаклує на кухні над ще одним подібним рецептом першої страви, у якій будуть яловичина, картопля та цибуля-порей.

Усі наші коти, а їх у нас семеро — зовсім маленька дівчинка та шестеро хлопчиків різного віку, зібралися тут-таки на кухні на деякій шанобливій відстані від Юлиного робочого місця — плити й столу (вони давно навчені — ближче не можна, бо буде скандал). Вони чекають, точно знаючи, чому зараз не варто відходити надто далеко від найдобрішої господині у світі… ))

До мене долинає мій улюблений аромат часнику й порею, що смажаться на вершковому маслі, а також запаморочливий дух свіжоспеченої картоплі, яку Юля паралельно чистить на обробній дошці.

За кілька миттєвостей сковорода починає сильно шкварчати, а запахи стають ще апетитнішими, майже нестерпними. Це до цибулі й часнику приєднується м’ясо, розумію я, ковтаючи рясну слину.

Цей суп готується дуже швидко — я навіть не встигаю помітити той момент, коли все вже готове, і Юля ставить мені традиційне запитання: як будемо фотографувати? Для вас це може не означати геть нічого й навіть прозвучати безглуздо, а в нашому випадку це один із найважливіших етапів роботи. Адже недарма кажуть, що «спочатку їдять очима». Це про вас, дорогі мої читачі! ))

Після нетривалої фотосесії (ми майже завжди чітко знаємо, як і що при цьому робитимемо) на деякий час настає пауза, яку перериває лише стукіт ложки об тарілку, а потім моє традиційне «мені подобається…» або «добре…» (моя найвища оцінка Юлиної майстерності).

Тож цей суп із картоплею вам варто приготувати. Хоча б заради того, щоб переконатися, що я вас не обманюю. А я намагаюся ніколи не обманювати, ну хіба що зовсім трохи й у рідкісних випадках… ))

(на вісім порцій)

Інгредієнти:

• 400 грамів м’якоті яловичини (перемолоти в м’ясорубці або дуже дрібно порубати ножем)
• 60 грамів вершкового масла
• 2 середні білі цибулини (почистити від лушпиння й подрібнити)
• 2 великі зубчики часнику (почистити й розчавити ножем)
• 7 картоплин середнього розміру загальною вагою до 600 грамів
• 2 середні цибулі-пореї (нарізати тонкими кільцями)
• 1 літр м’ясного бульйону
• 30 мл лимонного соку
• Чверть склянки жирних вершків
• Щіпка меленої кориці
• Сіль
• Гострий чорний перець
• Оливкова олія

Приготування:

1. Розігріваємо духовку до 220 градусів і готуємо в ній на деку картоплю, доки вона не стане м’якою. Викладаємо на обробну дошку, чистимо й нарізаємо кубиками.
2. У сковороді середнього розміру на середньому вогні нагріваємо вершкове масло й таку саму кількість оливкової олії. Обсмажуємо впродовж хвилини часник, а потім додаємо цибулю та готуємо, доки вона не стане прозорою. Кладемо м’ясо й готуємо ще близько 10 хвилин, помішуючи. Знімаємо з вогню й накриваємо кришкою.
3. Паралельно в іншій сковороді на середньому вогні в оливковій олії коротко обсмажуємо цибулю-порей, щоб вона злегка підрум’янилася. Викладаємо на паперові рушники.
4. Половину вмісту першої сковороди й стільки ж картоплі змішуємо зі склянкою бульйону та перебиваємо в блендері до однорідної густої маси.
5. Повертаємо назад у сковороду з овочами, додаємо решту картоплі та бульйону, цибулю-порей, вершки, лимонний сік і корицю. Перемішуємо. Приправляємо сіллю й перцем. Доводимо до кипіння й через 4–5 хвилин готування на слабкому вогні вимикаємо. Даємо постояти під закритою кришкою 10–12 хвилин.
6. Подаємо суп гарячим або теплим.