Крем-суп із кропиви, шпинату, зеленої цибулі та молодого часнику

Кропива для мене завжди була чимось на кшталт жолудів — чимось, що від самого далекого дитинства я вважав їстівним і навіть корисним, однак упродовж багатьох років так і не спромігся зібрати й хоча б раз приготувати. Пам’ятаю, як багато її росло неподалік від мого дому на крутих схилах уздовж залізничного полотна — цілі густі зарості, у яких я, бувши дитиною, не раз побував, звісно, не зі своєї волі. ))

І ось тепер, коли моє життя вже можна вважати таким, що склалося (хм… незалежно від того, добре це вийшло чи погано), я нарешті знову про неї згадав: про ті кропив’яні «хащі» по обидва боки місцевої вузькоколійки, які тоді, маленькому хлопчикові, здавалися мені гігантськими й непрохідними та де кожні дві-три години бігала «зозулька» з дзвінким, радісним гудком; про ніжні млинці з кропиви, що стікали вершковим маслом і які навесні часто готувала моя бабуся, а я так поспішав їх з’їсти, так жадібничав, що майже завжди обпікав губи та язик; про суп із молодого листя кропиви, зеленої цибулі й часнику — давно забуті смаки та запахи дитинства…

І тепер, коли настав мій уже страшно згадати який за ліком травень та я знову так яскраво все це пригадав, ми з Юлею вирішили все-таки зробити ЦЕ — знайти один із тих утрачених мною дитячих пазлів і, озброївшись жалюгідними крихтами моїх спогадів, зварити справжній суп із кропиви, який востаннє я куштував щонайменше років п’ятдесят тому. Юля озброїлася рукавичками, пакетом, і ми вирушили в похід по кропиву…

Мушу вам зізнатися, що такого результату я не очікував: я знав, що рвати кропиву — заняття не з комфортних; я підозрював, що десь там, у страшних пекучих кущах, які запам’яталися мені з дитинства, ми, можливо, зазнаємо серйозної поразки й не зможемо довести розпочате до кінця; я подумки прокладав наш маршрут подалі від доріг з інтенсивним автомобільним рухом. Але те, з чим ми зіткнулися насправді, мене дуже вразило — кропиви просто ніде не було! Ми не знайшли її ані на вулицях міста, чиї газони та клумби давно занедбані й де можна зустріти що завгодно — від чистотілу та всюдисущої амброзії до калачиків і перцевої м’яти. Ми старанно, але цілковито безнадійно намагалися виявити її в численних міських парках і скверах. Усе було марно — кропива як вид зникла з міської флори! Лише в одному місці ми знайшли невеликий її кущик, обірвали його й, ощасливлені цією знахідкою, з почуттям виконаного обов’язку повернулися додому. Решту довелося докуповувати на ринку в усезнаючих бабусь — слава Богу, що вони поки ще існують. )))

Далі ми знали, що нам потрібно робити. Насамперед ми мали позбавити кропиву її зброї — пекучих волосків, які за формою нагадують крихітні шприци. У них виявлено ацетилхолін, гістамін і серотонін, а сам крихкий волосок під час дотику проколює шкіру. Механічний і хімічний вплив разом спричиняють знайоме всім печіння. Упоратися з цією проблемою зовсім нескладно — достатньо відразу залити кропиву крутим окропом або бланшувати. Після цього можна спокійно й безболісно обірвати листя зі знешкоджених рослин, а потім уже готувати з нього все, що забажаєте: млинці з кропивою, супи, чай тощо. Ми, до речі, просто перебиваємо кропиву на пасту, заправляємо сіллю, перцем і невеликою кількістю олії та в такому вигляді зберігаємо в холодильнику. Так кропива, а її сезон дуже короткий — лише два-три тижні, буде доступна вам тривалий час і навіть узимку.

З Urtica dioica — так латиною величають кропиву — у світі готують безліч різноманітних страв, хоча застосування кропиви в житті людини далеко не обмежується її використанням у кулінарії. Італійці, наприклад, використовують кропиву в багатьох своїх стравах. Вони роблять із неї песто, додають до тіста під час виготовлення пасти, а також готують із неї начинку для равіолі. У Греції кропиву часто додають до «спанакопіта» — великої родини пирогів, які тут заведено готувати з різними видами дикої зелені. Здавна знаються на кропиві й шотландці. У кропиві багато протеїну, вітамінів A і C, заліза, клітковини та інших корисних речовин. Недарма цю рослину часто називають «суперїжею».

Приготувати суп із кропиви за нашим рецептом просто й легко, а якщо у вас є заготовка з кропиви, то це взагалі може забрати у вас не більше десяти-п’ятнадцяти хвилин!

(на 4 порції)

Інгредієнти:

• 150 грамів листя кропиви (ретельно промити)
• 2 великі пучки листя шпинату (видалити черешки та ретельно промити)
• 1 пучок зеленої цибулі (грубо посікти)
• 1 пучок молодого часнику (грубо посікти)
• 1,5 літра овочевого бульйону
• 1 чайна ложка сумаху
• Пів чайної ложки куркуми
• Морська сіль грубого помелу
• Гострий чорний перець
• Домашня сметана або вершки (для подавання)

Приготування:

1. У великій каструлі доводимо воду до кипіння та кладемо в неї листя кропиви й шпинату, зелену цибулю та часник. Бланшуємо протягом 1,5–2 хвилин.
2. Відкидаємо зелень на друшляк і даємо стекти. Потім добре відтискаємо від залишків рідини.
3. Перекладаємо зелень у блендер та перебиваємо до однорідної маси. Вливаємо гарячий бульйон, додаємо куркуму й сумах. Солимо, перчимо та добре перемішуємо.
4. Подаємо суп теплим, прикрасивши листям шпинату й вершками.