Комфортний літній суп із солодкого перцю та базиліку

Не приховуватиму, рецепт цього комфортного супу із солодкого перцю та базиліку народився в моїй голові багато в чому завдяки гаспачо, знаменитій андалузькій першій страві, безліч варіантів якої представлено в нашому кулінарному блозі recept2u.

Серед них я звернув би вашу увагу на такі:

Андалузьке гаспачо — історія одного супу.

Гаспачо з мигдалю по-андалузьки, або ахобланко.

Гаспачо по-естремадурськи, або «гаспачо естременьйо».

Гаспачо з Кадіса, або «аранке ротеньйо».

Гаспачо манчего з Кастилії-Ла-Манчі.

«Золоте» гаспачо.

Томатний суп із Кордови, або «сальморехо кордовес».

Гаспачо від Самін Носрат.

Гаспачо. Свіжий погляд.

Сільське гаспачо із зеленого горошку, огірка та м’яти.

Гаспачо із цукіні.

Іспанський холодний суп «порра антекерана», або майже гаспачо.

Гаспачо з кінзи, або «гаспачо де силантро».

Зелене гаспачо.

Невелика довідка для тих, хто досі не знає, що таке гаспачо:

Гаспачо, або так зване андалузьке гаспачо, — це, як правило, холодний суп (іноді літній, добре охолоджений напій) із сирих овочів, подрібнених до пастоподібного стану. Він народився в південних регіонах Піренейського півострова й згодом поширився в інших областях Іспанії, породжуючи все нові й нові версії. Гаспачо широко вживають не лише в Іспанії, а й у Португалії, особливо спекотного літа, оскільки воно добре освіжає та поповнює запас рідини в організмі. Гаспачо дуже легко готувати, і це ще одна важлива причина його популярності в усьому світі.

Хоча існують й інші рецепти цієї страви, які також заведено називати гаспачо, наприклад гаспачо манчего (типове вживання передбачає приготування у вигляді першої страви) або піпірана, що зовнішнім виглядом більше нагадує салат. Близькими до гаспачо також вважаються ахобланко, сальморехо, піпірана, порра антекерана (ближча до хлібного супу) та багато інших. Більшість рецептів таких супів ви знайдете в цьому блозі (див. посилання вище).

Існує безліч теорій про походження гаспачо, включно з тією, яка стверджує, що це був суп із хліба, оливкової олії, води, оцту та часнику, рецепт якого з’явився в Іспанії разом із римлянами. Слово «гаспачо» може походити від латинського прикметника caccabaceus, похідного від caccabus («казан»). Докази цього можна зустріти у працях Тертуліана, Зенона Веронського та інших римських істориків. Це слово застосовували в Давньому Римі до типу хліба, дуже схожого на torta de gaspacho (тонкі бездріжджові коржі з пшеничного борошна). Потрапивши на Піренейський півострів, він став частиною південноіспанської кухні, особливо в кастильських королівствах Кордова, Севілья та Гранада, де для приготування подібного супу за римськими кулінарними традиціями використовували черствий хліб, часник, оливкову олію, сіль та оцет. У дев’ятнадцятому столітті нарешті з’явилося червоне гаспачо, коли до вже згаданих його інгредієнтів додали помідори, завезені до Іспанії з Нового Світу. Саме ця версія гаспачо поширилася світом і залишається загальновідомою до сьогодні.

(розраховано на чотири порції супу)

Інгредієнти:

• 1 кг солодких перців (пам’ятайте, від їхнього кольору залежатиме й колір супу — у вас є вибір)
• 2 середні помідори загальною вагою 400 г (за бажання колір можна підібрати такий самий, як у перців)
• 2 зубки часнику (почистити й пропустити через часниковий прес)
• Половина чайної ложки (або до смаку) добре подрібненого перцю чилі без насіння
• Дві третини склянки листочків зеленого або фіолетового (залежно від кольору супу) базиліку, порваних на шматочки
• 0,5 л овочевого бульйону
• 1 столова ложка (або до смаку) яблучного оцту
• Оливкова олія

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів Цельсія. На деку, попередньо змастивши його олією, запікаємо помідори й перці, регулярно повертаючи останні за хвостики, доки овочі не стануть м’якими, а на їхній шкірці не з’являться підгорілі боки. Перекладаємо перці на обробну дошку, даємо трохи охолонути й чистимо. З помідорів знімаємо шкірку. М’якоть овочів нарізаємо шматочками й додаємо в сковороду разом з охолодженим овочевим бульйоном, часником, перцем чилі та базиліком. Збиваємо до стану пюре. Густоту регулюємо бульйоном.
2. Розливаємо суп по сервірувальних тарілках і збризкуємо зверху оливковою олією та оцтом.
3. Подаємо до столу зі свіжим чорним хлібом або сухариками.