Гаспачо з мигдалю по-андалузьки, або ахобланко

Ахобланко (ісп. ajoblanco), що в перекладі з іспанської означає «білий часник», — один із найпопулярніших в Іспанії різновидів супу гаспачо. Він з’явився на світ в Андалузії, його «батьками» по праву вважаються Гранада й Малага, хоча майже водночас його почали готувати також в Естремадурі та Уельві.

Основним інгредієнтом цієї страви, коріння якої сягає давньої мавританської культури, як, до речі, й безлічі інших іспанських страв, є мигдаль. Хоча відомо, що щось подібне готували й римляни. Вони брали одну частину води, одну частину оцту, обсмажені хлібні крихти й приправляли цю суміш травами та перцем.

У минулому Андалузія була переважно сільськогосподарською, і селяни дуже багато й тяжко працювали під палючим андалузьким сонцем. Тому тут так розвинена культура холодних супів: з одного боку, такі супи рятували людей від зневоднення, а з другого — давали достатньо сил для довгого й виснажливого робочого дня.

Ще хотілося б зазначити, що ахобланко — мабуть, найближче свідчення того, який вигляд мав гаспачо до конкісти, після якої в Іспанії й з’явилися перші помідори.

Гучні, барвисті свята й карнавали присвячують в Андалузії цьому знаменитому супу. У Малазі це відбувається на початку вересня, в Естремадурі — у серпні. Кожне місто й навіть невелике село на таких святах пригощає гостей і туристів гаспачо, приготованим лише за своїм «унікальним» рецептом.

Сьогодні білий гаспачо можна зустріти в меню більшості ресторанчиків по всій Іспанії, його також використовують як прикрасу для інших страв.

Іспанці їдять ахобланко переважно влітку. Дехто воліє, щоб воно було рідшої консистенції, тобто придатне для пиття зі склянок — ми куштували й такий варіант цього супу. Ви також можете обрати варіант, який вам більше до вподоби.

Такий гаспачо готувати дуже просто, а головне — він не потребує дорогих і рідкісних інгредієнтів. Зараз ми вам це покажемо.

(на 4 порції)

Інгредієнти:

• 4 огірки, очищені від шкірки й подрібнені
• 350 г м’якоті винограду, очищеної від шкірки й кісточок
• 200 г мигдалю, очищеного від шкірки й обсмаженого до золотавого відтінку
• 2 зубчики часнику, очищені від шкірки й дрібно порубані
• 2 скибки звичайного білого батона або тостового хліба
• 200 мл білого сухого вина — наприклад, шардоне
• 1 ст. л. подрібненого листя базиліку
• 1 ст. л. подрібненого листя кропу
• 1 ч. л. подрібненого листя м’яти
• 1,5 ст. л. хересного оцту
• Сік одного лайма
• Оливкова олія
• Морська сіль грубого помелу
• Свіжомелений чорний перець

Приготування:

1. У невеликій каструльці доводимо до кипіння вино, додаємо мигдаль і варимо на слабкому вогні протягом 5 хвилин. Вимикаємо й відставляємо.
2. Зрізаємо з хліба скоринку й замочуємо отриману м’якушку у воді.
3. У блендері змішуємо вино, мигдаль, хліб і часник та перебиваємо до однорідної маси. Туди ж додаємо виноград і огірки, ще раз збиваємо блендером. Потім вливаємо в отриману суміш оливкову олію, оцет і сік лайма. Солимо й перчимо до смаку, знову злегка збиваємо, водою регулюючи консистенцію суміші: за густотою вона має нагадувати рідку сметану. Переливаємо вміст блендера в каструлю, додаємо зелень, перемішуємо й ставимо в холодильник щонайменше на 2 години.
4. Пам’ятайте: цей суп їдять лише холодним. До речі, «білий гаспачо», або, як його традиційно величають в Іспанії, ахобланко, часто подають як закуску чи прикрасу до інших основних страв. А буває й просто приємно — знаємо з власного досвіду! — налити собі чашечку цього дивовижного супу й потроху пити без нічого…