Про суп із ніжними млинцями в м’ясному бульйоні по-баварськи та божевільного короля

Якщо, подорожуючи матінкою-Європою, ви побуваєте в Німеччині й доля занесе вас до Баварії — хоча б для того, щоб випити кілька кухлів Максиматора, знаменитого баварського темного пива міцністю 7,5 відсотка, та оглянути місцеві пам’ятки, яких у цій землі більш ніж достатньо, — вам неодмінно слід навідатися до замку з поетичною назвою Шлосс Нойшванштайн (нім. Schloss Neuschwanstein), що став прообразом усесвітньо відомої заставки кінокомпанії Волта Діснея. Перша частина назви перекладається як «новий», а друга означає «скам’янілий лебідь».

Будівництво цього замку, в архітектурі якого напрочуд химерно змішалися романтичні настрої часів Парсіфаля та Грааля, похмурий аскетизм християнського Середньовіччя й нестримна розкіш Версаля, почалося 1869 року. Його єдиним замовником був король Баварії Людвіг II. Це той самий монарх, якому поет Поль Верлен дав вичерпну характеристику одним реченням: «єдиний, справжній король нашого століття» — XIX століття. Сам Людвіг незадовго до смерті зізнався, що хоче «залишитися вічною таємницею для себе й для оточення». Невиправний романтик, у характері якого не було жодної типової риси, властивої успішному правителю, цей король сьогодні є історичним кумиром для багатьох туристів, які відвідують Баварію. У його палацах, що за життя Людвіга були закриті для більшості, від часу його смерті й до сьогодні побувало понад п’ятдесят мільйонів людей! Усі вони, а особливо Нойшванштайн, є втіленим у камені фантастичним світом короля-ідеаліста.

Людвіг зійшов на престол 1864 року, коли йому було вісімнадцять років. На той час він не був готовий ані до дорослого життя, ані тим більше до керування державою. Цю частину свого царювання він прокоментував так: «Я надто рано став монархом. Я лише починав пізнавати ази майбутнього королівського життя й робив це старанно… як раптом груба сила відірвала мене від книжок і силоміць посадила на престол!»

Серйозним ударом для юного короля стала війна 1866 року: після поразки Баварія була змушена укласти оборонний і наступальний союз із Пруссією, що істотно обмежило суверенітет Людвіга II.

Усе своє недовге життя Людвіг був одержимий ідеєю створити священне королівство на славу Господа. Насправді ж він був конституційним монархом, главою держави, який мав свої права й обов’язки та доволі обмежену свободу дій. Цей внутрішній конфлікт призвів до того, що Людвіг побудував для себе вигаданий світ, далекий від дійсності, де міг почуватися «справжнім» королем. У 1875 році Людвіг почав жити й працювати вночі, а вдень спати… Архітектура та дизайн замку Нойшванштайн якраз стали втіленням фантазій короля, який цілком відгородився від суєтного світу влади: він дедалі більше часу проводив у горах і майже не з’являвся в Мюнхені. Людвіг також дедалі частіше ототожнював себе з легендарним Парсіфалем, який став володарем Грааля й таким чином спокутував гріхи свого дядька. За переказами, давній друг короля, відомий композитор Ріхард Вагнер, натхнений долею Людвіга, присвятив йому свій останній твір «Парсіфаль».

У червні 1886 року уряд Баварії оголосив короля Людвіга II божевільним і усунув від престолу, хоча не мав законних підстав ухвалювати таке рішення. За кілька днів Людвіга не стало…

Ви запитаєте, яке відношення має наш суп до цієї зворушливої й сумної історії? Власне, майже жодного. Єдине, чим я міг би виправдатися, — це тим, що Flädlesuppe, суп із млинцями, типова для Баварії страва, яку чудово готують у маленькому містечку Фюссені. Воно розташоване лише за три кілометри від кордону з Австрією й буквально за два кроки від останнього прихистку Людвіга II — замку-мрії Шлосс Нойшванштайн. А ще краще скуштувати фледлесуппе в таверні просто біля підніжжя пагорба, на якому височіє цей замок. Сидячи в згаданій таверні, ви зможете не лише неквапливо насолодитися цим супом, який тут готують по-особливому, і випити пива, а й заодно згадати нібито недоречно розказану вам історію.

Нам із Юлею залишається лише поділитися з вами рецептом неймовірно смачного супу — саме тим, за яким його готують у згаданій таверні.

(на чотирьох)

Інгредієнти для супу:

• 1 л м’ясного бульйону
• 1 л овочевого бульйону

Інгредієнти для млинців:

Інгредієнти для тіста:

• 100 грамів звичайного борошна
• 2 курячі яйця
• 320 мл домашнього незбираного молока
• По одній щіпці мускатного горіха та морської солі
• Столова ложка олії

Інгредієнти для начинки:

• 2 великі пучки шпинату (промити, видалити стебла, грубо порубати)
• 1 пучок зеленої цибулі (дрібно порубати)
• 1 пучок черемші (дрібно порубати)
• 2 курячі яйця (зварити круто й дрібно покришити)
• Кілька ложок домашнього вершкового масла
• Добра оливкова олія
• Сіль і перець

Приготування:

1. Попередньо готуємо м’ясний та овочевий бульйони, звернувшись до відповідних рекомендацій у нашому блозі.
2. Паралельно займаємося начинкою для млинців.
3. Розтоплюємо в сковороді суміш вершкового масла та оливкової олії й смажимо в ній цибулю та шпинат, доки не випарується вся рідина. Викладаємо на тарілку й залишаємо охолонути.
4. Потім перекладаємо в блендер подрібнені яйця та обсмажену зелень і перебиваємо до стану ніжної однорідної маси. Солимо й перчимо.
5. Тепер можна братися до смаження млинців. Ретельно змішуємо в мисці борошно, яйця, молоко, мускатний горіх і сіль. Даємо постояти 15 хвилин.
6. У великій сковороді, змащеній олією, смажимо млинці діаметром близько 23–24 см по 1–2 хвилини з кожного боку. Нам знадобиться приблизно 6–7 млинців.
7. Готові млинці по одному викладаємо на робочу поверхню, змащуємо тонким шаром начинки й загортаємо рулетом.
8. Отримані млинці кладемо в морозильну камеру на пів години, а потім на кілька годин у холодильник.
9. Доводимо до кипіння суміш обох бульйонів і підтримуємо гарячою.
10. Паралельно нарізаємо охолоджені рулети з начинкою шматочками завтовшки до 1 см і розкладаємо їх по супових тарілках. Наливаємо гарячий бульйон і відразу подаємо до столу.