Курча в часниковому маринаді, приготоване на грилі, і венесуельський соус гуасакака

Венесуельську кухню шанують сьогодні гурмани всього світу, і багато її страв визнано міжнародними делікатесами. Водночас, як, наприклад, це історично склалося в тій самій Італії, слід зазначити, що венесуельська їжа дуже різниться по всій країні й має суто регіональний характер.

Територія Венесуели має дуже різноманітну географію, що допускає різні природні умови — клімат, флору, фауну… Ось чому в різних куточках цієї країни можна спостерігати часом зовсім несхожі гастрономічні уподобання.

Наприклад, у східній, південно-східній і північній частинах Венесуели представлений найширший асортимент риби, як прісноводної, так і морської, а також морепродуктів і всіляких ракоподібних.

Ви можете знайти тут велику кількість картоплі та юки, кукурудзи, рису, макаронів, зеленого салату, помідорів і, звісно ж, бананів. Цікаво, що Венесуела посідає друге місце у світі за споживанням макаронів, тобто стоїть у цій категорії одразу після Італії!

У західному регіоні країни типове меню місцевої кухні включає козяче й кроляче м’ясо, ще ширше кулінарне використання бананів у стравах і просто неймовірну кількість помідорів, а також різних сирів у гарнірах! У цьому регіоні Венесуели відчувається помітний вплив місцевих племен і навіть сусідньої Колумбії.

У Венесуелі є регіон під назвою Льянос, який являє собою цілорічно зелену рівнину. У раціоні венесуельців із цієї частини країни ви можете зустріти смажену або приготовану на грилі яловичину, м’ясо козулі, лапи, морокої та чигуїре (три останні є тутешніми тваринами). У Льяносі виробляють усі сорти м’якого білого сиру, такі як кесо де мано, кесо крінеха або кесо гуаянес, а також численні інші молочні продукти.

У регіоні, розташованому біля гірського хребта Анд, жителі вирощують картоплю, юку й пшеницю; розводять овець, велику рогату худобу та різну свійську птицю. Оскільки Андський регіон розташований далеко від узбережжя, тут важко купити рибу, за винятком форелі, звісно, яка вдосталь водиться в гірських річках.

У цій частині Венесуели помітний сильний вплив європейців, а також корінного населення Анд.

Ось чому типові для венесуельської кухні інгредієнти також різняться залежно від регіону країни. Ба більше, це саме правило поширюється й на техніку їх приготування.

Місцева їжа настільки особлива, що вона не лише варіюється залежно від регіону, де її готують, а й може істотно змінюватися від однієї родини до іншої, адже сімейні традиції відіграють величезну роль у становленні регіональної кухні.

Простий у приготуванні, універсальний у використанні й складний на смак соус гуасакака — одна з найчудовіших приправ венесуельської кухні. Вершковий завдяки додаванню авокадо, з яскравою та гострою основою з трав і лайма, він створює ефектну пару для будь-якої страви. У нашому випадку він супроводжує вечерю з приготованого на грилі курчати.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 2 курчати загальною вагою 2 кг (розділити по хребту кожне на дві поздовжні половинки)
• 4 великі зубки часнику (почистити й добре подрібнити)
• 1 чайна ложка подрібненого перцю чилі
• 1 чайна ложка меленого насіння коріандру
• 40 мл білого винного оцту
• 1,5 чайної ложки коричневого цукру
• 1 склянка гострого венесуельського соусу гуасакака
• Третина склянки олії
• 1 чайна ложка морської солі
• Зелень та овочі на грилі (для подавання)

Приготування:

1. У великій мисці змішуємо олію, білий винний оцет, часник, перець чилі, коріандр, коричневий цукор і морську сіль. Викладаємо сюди половинки курчат і ретельно втираємо маринад з усіх боків. Накриваємо плівкою й даємо постояти за кімнатної температури 2–3 години або всю ніч у холодильнику.
2. Підготовляємо до роботи мангал або гриль. Поміщаємо курчат у решітку із замком і готуємо на мангалі, перевертаючи кожні 3–4 хвилини, близько 10–14 хвилин, доки вони не стануть м’якими й не вкриються рум’яною скоринкою.
3. Подаємо гарячими разом із коржиками, поливши венесуельським соусом гуасакака й прикрасивши зеленню.