Лазанья з качкою, баклажанами, солодким перцем і часником

Лазанья — хіба може бути досконаліша страва з пасти! Хоча в Італії цю категорію їжі заведено відносити до перших страв (primo), а не до основних других (secondo), її можна сміливо називати повноцінною основною стравою. Адже в лазаньї стільки поживності й самодостатності, стільки різних ароматів! Шари пасти й сиру, щедро викладені поверх розкішного м’яса та/або суміші овочів, а потім политі соусом, який довів би до харчового «оргазму» навіть найдосвідченішого й найвибагливішого гурмана, — ось що таке справжня лазанья. Звично подаючи цю дивовижну унікальну страву до сімейного столу, ми часто забуваємо про історію лазаньї. Дивно, але факт: лазанья вперше побачила світ зовсім не в Італії, як переконані багато хто з вас.

Можливо, ми ніколи достеменно не дізнаємося, хто саме придумав лазанью. Насправді її назвали не на честь якоїсь історичної особи, місцевості чи знаменної події, а назва походить від давньогрецької ферментованої локшини laganon, яку греки часто використовували для приготування різних страв. Спочатку лазанью посипали начинкою й їли загостреною паличкою. Така малознайома нам пращурка лазаньї була схожа на її сучасний класичний варіант лише наявністю шарів пасти та соусу.

Утім, дякуємо римлянам! Лазанья так і не стала б настільки популярною сьогодні, якби не вони. Хоча ця страва й з’явилася в Греції, відомою вона стала лише після завоювання регіону римлянами близько 146 року до нашої ери. Давні римляни славилися тим, що наче губка вбирали звичаї, культуру та їжу підкорених народів, тому грецький лаганон невдовзі став звичайним явищем на їхній домашній кухні. У Римі полюбили цю локшину. Для її приготування тонкий корж із тіста нарізали смужками й подавали з різними начинками зверху. Саме римляни завезли рецепт лаганона до Італії, де місцеві кухарі вдосконалювали його, доки він не перетворився на ту дивовижну страву, яку ми знаємо сьогодні.

Лазанья в її сучасному вигляді вперше з’явилася в Неаполі в чотирнадцятому столітті. Спочатку ця страва була по кишені далеко не всім, і її подавали лише з особливих нагод та на великі свята. За іронією долі, італійці познайомилися з лазаньєю під час епідемії чуми.

Наприкінці дев’ятнадцятого століття лазанья потрапила до інших країн Європи, а також до Північної Америки разом з італійськими іммігрантами, які везли з батьківщини не лише свої пожитки, а й сімейні рецепти.

Отже, лазанья — все-таки італійська чи грецька страва?

Дискусії про те, хто ж насправді створив цю вишукану страву, тривають і нині. Більшість істориків сходяться на тому, що лише Італія має право претендувати на славу батьківщини лазаньї, оскільки саме вона зробила її такою, якою ми знаємо її сьогодні. Дослідники з Великої Британії підтверджують цей висновок, виявивши кулінарну книгу 1390-х років з італійським рецептом лазаньї.

Через кілька століть лазанья залишається однією з найпопулярніших страв із пасти, улюбленою мільйонами людей у всьому світі. Звісно, оригінальний рецепт страви зазнав багатьох змін: з’явилися його вегетаріанські та рибні версії. Одним словом, вибір рецептів лазаньї безмежний. Незалежно від того, які інгредієнти використовують, ця італійська страва є історичною основою, що тішитиме смаки ще багатьох майбутніх поколінь.

(розраховано на дві порції)

Інгредієнти для лазаньї:

• 4 стандартні листи лазаньї
• 1 л качиного бульйону
• 80 г дрібно натертого парміджано-реджано

Інгредієнти для бульйону:

• 2 качині ніжки
• 1 лавровий лист
• 5 горошин духмяного перцю
• 8 горошин гострого чорного перцю
• 5 сушених листочків шавлії
• Чверть палички кориці
• Оливкова олія
• Половина чайної ложки солі

Інгредієнти для начинки:

• Готові відварені качині ніжки
• 2 маленькі баклажани (видалити хвостики й нарізати кружальцями)
• 2 середні червоні солодкі перці (видалити хвостики, насіннєві камери та внутрішні білі перегородки; нарізати поздовжніми смужками)
• 1 невелика головка солодкої салатної цибулі
• 6–7 невеликих цілих зубчиків часнику (почистити)
• 1 велика головка солодкої салатної цибулі (почистити й нарізати часточками)
• 150 г моцарели (натерти)
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Приготування:

1. Почнімо з бульйону.
2. Нагріваємо у великому сотейнику з товстим дном столову ложку оливкової олії. Викладаємо качині ніжки шкірою донизу й обсмажуємо до рум’яної скоринки, потім перевертаємо та підрум’янюємо з другого боку.
3. Вливаємо в сотейник півтора літра води й доводимо до кипіння. Зменшуємо вогонь до слабкого й додаємо всі спеції, зазначені у складі рецепта для бульйону. Варимо бульйон на слабкому вогні близько 1,5 години або доки м’ясо качки не стане зовсім м’яким і не почне легко відділятися від кістки.
4. Готовий бульйон проціджуємо через марлю й зберігаємо теплим.
5. Качині ніжки переносимо на обробну дошку, знімаємо м’ясо з кісток і розбираємо на волокна. Перекладаємо в миску й накриваємо плівкою.
6. Поки готується бульйон, нагріваємо духовку до 180 градусів Цельсія.
7. У велику миску кладемо баклажани, солодкий перець і часник. Окремо в невелику коробочку з фольги кладемо часточки цибулі. Рясно скроплюємо оливковою олією і перше, і друге. Овочі в мисці перемішуємо, щоб вони вкрилися рівномірним шаром олії. Переносимо на деко коробочку з цибулею, а поруч із нею розрівнюємо в один шар суміш овочів. Відправляємо в духовку на 1 годину або доки овочі не втратять частину рідини й не почнуть злегка підрум’янюватися. Дістаємо деко з духовки, не вимикаючи вогонь. Даємо 10 хвилин охолонути й перемішуємо овочі з моцарелою.
8. На дно керамічної або металевої форми для лазаньї кладемо перший лист пасти й половину суміші овочів, накриваємо зверху другим листом пасти.
9. На другий лист викладаємо м’ясо качки та цибулю, після чого накриваємо їх третім листом пасти.
10. Зверху викладаємо решту запечених овочів і закриваємо лазанью останнім листом пасти, вливаємо качиний бульйон так, щоб він покрив верхній лист пасти, та відправляємо в духовку. Готуємо близько 25–30 хвилин або доки паста не стане м’якою.
11. Дістаємо лазанью з духовки й даємо їй постояти 15 хвилин.
12. Потім ділимо на дві порції, розкладаємо по тарілках і щедро посипаємо пармезаном.
13. Негайно подаємо до столу.