Фарфале зі смаженою цибулею та часником

Поговорімо трохи про йогурт, адже саме він є одним із головних смакотворних інгредієнтів у цьому варіанті пасти.

Процес природного бродіння передує появі писемності. Йогурт, приготований шляхом ферментації молока, є одним із найдавніших продуктів у раціоні людини.

Йогурт походить із Туреччини. Саме це слово походить від старовинного турецького кореня йог, що означає «згущувати» або «посилювати», і вперше трапляється в англійській мові, коли письменник-мандрівник Семюел Перчес 1625 року зазначає, що турки не вживали молока, якщо воно не було кислим. Вони називали цей продукт «йогурд». Утім, звідки б не походила його назва, йогурт увійшов до нашого раціону задовго до цього…

Ще в першому столітті нашої ери римський філософ Пліній Старший зазначав, що «варварські народи» вміли «згущувати молоко до напою з приємною кислинкою». Анатолійські пастухи виявили, що процес згущення дає змогу зберігати молоко в мішках з овечої або козячої шкури. Молоко вступало в реакцію з бактеріями на шкірі тварин і ферментувалося, утворюючи щось на зразок йогурту, який ми знаємо сьогодні.

Кисломолочні продукти з’явилися задовго до нашої ери, але збережена аюрведична писемна традиція належить до значно пізнішого часу. Один із її основоположних медичних текстів, «Чарака-самхіта», сформувався в перших століттях нашої ери й уже описував властивості їжі та молочних продуктів.

Тим часом відомо, що Чингісхан, засновник Монгольської імперії — найбільшої суходільної імперії в історії людства, — годував свої армії йогуртом, бо це нібито робило їх хоробрими й непереможними. Йогурт завезли до Західної Європи за Франциска I 1542 року після того, як турецькі союзники запропонували його як засіб для лікування нападів тяжкої діареї у короля Франції. Незабаром люди почали додавати до йогурту корицю, мед або фрукти, перетворюючи його на десерт, а не просто на ліки.

Утім, лише у двадцятому столітті болгарський студент-медик Стамен Григоров виявив і визначив бактерії, наявні в йогурті: Lactobacillus Bulgaricus. У Парижі російський лауреат Нобелівської премії Ілля Мечников використав його роботу, щоб установити, що Lactobillus Bulgaricus і Steptoccicus Thermophilus відповідальні за довголіття болгарських селян. Мечников вважав, що ці бактерії подовжують життя, бо виробляють молочну кислоту, яка також надає йогурту кислого або терпкого смаку. Таким чином йогурт став популярним у західному світі й продавався в аптеках як лікарський засіб, відомий своєю користю для здоров’я.

Ну, а що сталося далі, ви й самі знаєте… 😁

(розраховано на дві порції)

Інгредієнти:

• 300 г фарфале
• 200 г 10%-го грецького йогурту кімнатної температури
• 200 г 2,5%-го грецького йогурту кімнатної температури
• 2 великі зубчики часнику (почистити й нарізати тонкими пластинками)
• 2 великі головки жовтої цибулі (очистити від лушпиння й нарізати неширокими часточками)
• 60 г топленого масла
• Морська сіль середнього помелу

Приготування:

1. Викладаємо обидва види йогурту в невелику миску. Солимо до смаку. Перемішуємо.
2. У великій сковороді на середньо-слабкому вогні нагріваємо топлене масло. Додаємо цибулю й смажимо, час від часу помішуючи, протягом 20 хвилин, доки вона не стане м’якою й не набуде золотавого відтінку.
3. Тим часом у каструлі середнього розміру з добре підсоленою водою відварюємо пасту, як зазначено в інструкції виробника. Відкидаємо на друшляк.
4. Розкладаємо фарфале по сервірувальних тарілках. Зверху викладаємо йогурт і смажену цибулю із залишками масла зі сковороди. Посипаємо часниковими пластинками.
5. Відразу подаємо до столу.