Букатіні алла Карузо

Кажуть, цю прекрасну страву вигадав найвидатніший тенор усіх часів і народів Енріко Карузо! Звідси й її назва. У Карузо, уродженця Неаполя, були не надто рівні стосунки з рідним містом. Вони, якщо дозволено буде так висловитися, коливалися між любов’ю та ненавистю. Після того як його освистали тут на одному з концертів на самому початку блискучої кар’єри, він більше ніколи не виступав на сцені в Неаполі, завжди підкреслюючи у своїх інтерв’ю, що повернеться до цього міста лише для того, щоб поїсти пасти. Коли він усе ж потрапляв на свою малу батьківщину, то зупинявся або в готелі «Вітторія», або в «Сорренто», або у «Везувії». Ця страва, як свідчить легенда, народилася саме під час одного з таких рідкісних відвідувань Неаполя, коли маестро запропонував готельним кухарям приготувати до пасти вигаданий ним на ходу варіант соусу. Ну, а все інше вже, як то кажуть, несуттєві деталі…

Що ж, історія життя Карузо та його яскрава особистість заслуговують на те, щоб сказати про них хоча б кілька слів і в цій невеликій передмові! Енріко народився в родині робітника в Неаполі 1873 року й був третьою із семи дітей. Свою співочу кар’єру він розпочав у місцевому церковному хорі. Після смерті матері Енріко почав влаштовувати мініконцерти на вулицях, щоб хоч якось заробити трохи грошей для своєї родини. Невдовзі він знайшов постійну роботу в кафе, після чого Енріко почали запрошувати на підробітки на званих обідах, а потім — дедалі частіше — до «Театро Нуово» в Неаполі та інших провінційних оперних театрів. Зрештою в грудні 1900 року Енріко Карузо дебютував у Ла Скала в «Богемі» Пуччіні під керівництвом Артуро Тосканіні. А 1 лютого 1901 року він узяв там само участь у пам’ятному концерті, присвяченому Джузеппе Верді, який помер за кілька днів до цього.

Великий прорив у співочій кар’єрі Карузо стався 1902 року. Тоді його найняла компанія Gramophone & Typewriter Company для першої серії акустичних записів за сотню фунтів стерлінгів. Вони одразу стали бестселерами. 1903 року відбувся його дебют у постановці «Ріголетто» в Метрополітен-опера. За кілька місяців він почав співпрацювати з компанією Victor Talking Machine Company. Його кар’єра у сфері звукозапису йшла в тандемі з регулярними виступами в Метрополітен-опера аж до самої смерті. Завдяки платівкам для фонографа, які мали надзвичайну популярність, Карузо став однією з найвідоміших особистостей свого часу. Він був одним із небагатьох прикладів світової суперзірки, створеної за допомогою таких медійних інструментів, як радіо та грамзапис.

На жаль, Карузо помер зовсім молодим — у віці лише 48 років! Його здоров’я почало погіршуватися після нещасного випадку на сцені 1920 року. Коли він їхав до лікарів у Рим і дорогою зупинився на ніч у готелі «Везувій» у Неаполі, хвороба несподівано набула тривожного погіршення…

Карузо помер у готелі о дев’ятій ранку за місцевим часом 2 серпня 1921 року. Його тіло помістили у скляний саркофаг на кладовищі Дель П’янто в Неаполі й відкрили для відвідування скорботними. 1929 року вдова Карузо навіки упокоїла його тлінні останки в багато оздобленій кам’яній гробниці, яку сьогодні може відвідати кожен охочий…

Щоб приготувати букатіні алла Карузо, ви заправляєте довгу пасту (букатіні, спагеті, тальятеле тощо) легким томатним соусом, приготованим із солодкого перцю, орегано та пекучого чилі, а потім перед подаванням додаєте до пасти свіжий базилік і смажені цукіні. Ця страва має безліч яскравих ароматів, які здавна вважаються типовими для південноіталійської регіональної кухні. Але використовувати їх слід обережно, щоб не перевантажити пасту зайвою насиченістю. Букатіні алла Карузо мають бути такими ж делікатними й легкими, як і пряними. Ця страва неймовірно далека від тієї незграбної пасти, яку вам зазвичай подають у закладах швидкого харчування, де переварені макарони просто заливають чималою порцією фабричного томатного соусу, що зробив італійську кухню у свідомості наших обивателів синонімом печії.

Утім, дозволю вам судити про це самостійно!

(розраховано на три-чотири порції)

Інгредієнти для пасти:

• 300 г букатіні (можна замінити спагеті, тальятеле або будь-якою іншою довгою пастою)
• 1–2 невеликі цукіні (нарізати тонкими кружальцями)
• 50 г дрібно натертого пекоріно (для подавання)
• Добре подрібнена петрушка (для подавання)
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Інгредієнти для соусу:

• 1 кг стиглих помідорів (зняти шкірку, видалити насіння й зайву рідину, грубо порубати)
• 1 великий червоний солодкий перець (почистити й нарізати квадратиками зі стороною 5 мм)
• 2 великі зубчики часнику (очистити від лушпиння й розчавити ножем)
• 1 чайна ложка добре подрібненого перцю чилі
• Щіпка сушеного орегано
• Листя базиліку (порвати руками на шматочки)
• Оливкова олія

Приготування:

1. Ставимо на сильний вогонь велику каструлю з водою. Добре солимо.
2. У великій сковороді на середньому вогні злегка обсмажуємо часник і чилі в щедрій кількості оливкової олії. Всипаємо солодкий перець і готуємо кілька хвилин, іноді помішуючи. Потім додаємо помідори разом з орегано й, зменшивши вогонь до середньо-слабкого, продовжуємо готувати в тому самому режимі 10–15 хвилин. Вимикаємо вогонь. Солимо й перчимо до смаку.
3. Тим часом у киплячу воду кидаємо букатіні й варимо їх, дотримуючись рекомендацій виробника, які ви знайдете на упаковці.
4. Одночасно можна зайнятися цукіні. Для цього протягом 4–5 хвилин обсмажуємо їх з обох боків в іншій сковороді, додавши кілька ложок оливкової олії. Перекладаємо на тарілку, застелену паперовими рушниками. Солимо.
5. Готові букатіні перекладаємо в соус разом із базиліком і цукіні. Перемішуємо.
6. Подаємо гарячими, посипавши петрушкою та сиром.