Паста папарделе в соусі з вершкового масла, курячих ковбасок, грибів і зеленого часнику

При супермаркеті, в якому ми з Юлею традиційно робимо більшу частину наших поточних покупок, відкрили невеликий коптильний цех і почали виробляти дуже гідну якість ковбаски: свинячі, яловичі, курячі. І хоча до ковбаси я дихаю абсолютно рівно, а вже Юля і поготів, бо давно вже й переконано вегетаріанствує, все ж таки вирішив (виключно на пробу) прикупити трохи місцевих ковбасних виробів – надто вже апетитні були вони на вигляд! Саме так народився рецепт знаменитої італійської пасти папарделле в соусі з вершкового масла, курячих ковбасок, грибів та зеленого часнику, а заодно і цей коротенький історичний нарис про ковбасу.

Російський філолог, славіст і сходознавець Федір Корш вважав, що слово «ковбаса» (первинне давньослов’янське «к’лб») походить від турецького kul basti, що можна перекласти, як «м’ясо, приготоване особливим чином».

Ковбаса була відома ще з античних часів. Перші документальні згадки про неї ми зустрічаємо в давньогрецьких та римських текстах (у ті часи м’ясом чи кров’ю начиняли свинячі та баранячі шлунки). Що таке ковбаса знали також багато народів Азії, які вели в ті далекі часи кочовий спосіб життя, характерною відмінністю якого було приготування їжі, що має тривалий термін зберігання. Приправлена ​​сіллю та спеціями, а потім добре ферментована ковбаса була саме таким продуктом.

У слов’ян почали солити м’ясо ще в десятому столітті за князя Святослава Ігоровича. Принаймні так стверджував відомий історик і етнограф Василь Татищев. Карамзін у своїй «Історії держави Російського» описує банкети у князя Володимира Святославовича в Києві, на яких серед іншого подавали буженину та стегенця. У новгородських берестяних грамотах того ж таки приблизно періоду згадуються ковбаси, начинені свининою, гречкою, кров’ю, салом і яйцями.

На території сучасної України ковбаса набула широкого поширення у тринадцятому-чотирнадцятому століттях разом із німецькими колоністами, які прибули сюди. Ян Длугош, польський дипломат, історик і священик, який жив у п’ятнадцятому столітті, у своїх хроніках згадує, як великий князь Литовський Владислав II Ягайло послав у подарунок своїй дружині Софії барило з ковбасою. У шістнадцятому-сімнадцятому століттях у різних мемуарах і художніх творах із життя польської шляхти зустрічаються згадки про різні види ковбас, що зустрічаються тут. З кінця вісімнадцятого століття набули великої популярності віденські ковбаски, сардельки, тірольські мисливські ковбаски, кезенкрайнери, краківська ковбаса, угорські дебреценські сосиски, салямі і таке інше.

Ковбаса, переважно, грала роль продукту, заготовлюваного про запас. Свинячі кишки, призначені для начинки, попередньо ретельно промивали, вимочували та очищали. Типовий фарш для ковбаси складався з сирого м’яса, сала, часнику, солі та перцю. Ковбасу укладали кільцями та запікали на металевих листах у печі. У західній частині країни ковбасу нерідко коптили.

Заготовляли ковбасу, найчастіше перед Різдвом, коли починався забій свиней, і ця страва була обов’язковою частиною святкового столу. Для тривалого зберігання ковбасу укладали у глиняні горщики та заливали смальцем. У такому вигляді вона могла простояти всю зиму.

Тепер обіцяний рецепт папарделле.

(розраховано на дві порції)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 200 грам папарделле – можна замінити іншою довгою пастою, включаючи спагетті
• 200 грам напівкопченої курячої ковбаси (нарізати тонкими кружальцями)
• 250 грам грибів – гливи (розібрати руками на окремі грибочки) або печериць (нарізати пластинками)
• 8 стрілок молодого зеленого часнику (подрібнити) – можна замінити на 2-3 великі зубки часнику (почистити і придушити ножем)
• 30 грам вершкового масла
• 40 мл оливкової олії
• Сіль
• Свіжий чорний перець

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Варимо папарделле у підсоленій воді, користуючись інструкцією виробника.
2. Тим часом у великому сотейнику розтоплюємо вершкове масло та додаємо оливкову. На середньосильному вогні протягом 5-6 хвилин смажимо гриби. Потім додаємо часник та кухлі ковбаси, готуємо ще 2 хвилини. Вимикаємо вогонь, викладаємо в соус пасту та акуратно перемішуємо. Приправляємо сіллю та перцем за смаком.
3. Негайно подаємо до столу.