Млинці з молодої кропиви

Млинці з кропивою завжди готувала моя бабуся Паша. Недалеко від нас проходила вузькоколійка, що з’єднувала суднобудівний завод ім. Носенка та порт. Нею з гучними зітханнями, скрипами й перестуками на стиках давніх, відлитих ще на заводах Круппа, рейок ганяла туди-сюди «зозулька» (якщо хто не в курсі, то це був такий маленький спритний паровозик, що народився ще до Другої світової війни й дивом дожив до мого дитинства).

Уздовж усього залізничного полотна тяглися великі круті схили, де взимку ми каталися на санчатах і навіть на лижах, а влітку ховалися в непрохідних хащах дерези, осоки, вовчої ягоди й реп’яхів. Тут же ми ловили тарантулів, рвали корм для домашніх курей і запускали в повітря консервні бляшанки з карбідом. А ще ми влаштовували засідки на зозульку, яка пробігала повз наш будинок раз на дві-три години, й у потрібний момент за всіма правилами тактики ведення партизанської війни закидали нещасну, натужно пихкаючу жертву пляшками з тим самим карбідом… а вже потім із радісними вигуками розбігалися від машиніста, який ганявся за нами зі здоровенним гайковим ключем і лаявся на пів міста. Ех, добрі то були часи!

Саме там, на цих схилах, у квітні бабуся збирала кропиву. Як вона це робила, я не пам’ятаю — здається, рукавичок при цьому вона точно не надягала. Зате я чудово запам’ятав, як кілька разів старші хлопці заради сміху закидали мене в пекучі зарості цього зеленого монстра. Те, що відбувалося зі мною після цього, було гідне пера Мері Шеллі або будь-якого з фільмів Гічкока. Тож посилати мене після всіх цих історій (після кожної з них вона натирала мене соком щавлю, відпоювала молоком і заспокоювала, як могла) по кропиву для млинців у неї просто язик не повертався.

Кропива — узагалі дивовижна рослина. Крім того, що вона може добряче покарати свого кривдника, ця трава містить значний перелік різних елементів: вуглеводів (від 5,3%), жирів (від 1%), білків (від 3,8%) і незмірну кількість клітковини. У кропиві набагато більше вітаміну С, ніж у яблуках або навіть лимонах (у п’ять разів більше, ніж у зазначених фруктах, разом узятих), а каротину — удвічі більше, ніж у щавлі, обліписі або моркві.

Крім широкого застосування в медицині, кропиву активно використовують у кулінарії — найчастіше в супах і салатах. У минулому, після голодної зими, бідні люди, які не мали доступу до інших джерел вітамінів, стравами з кропиви чудово поповнювали нестачу вітамінів в організмі.

Тепер кропива для міських жителів — можна сказати, делікатес, із тієї причини, що на ринку й тим паче в магазинах ви її не купите, а на вулицях вона не росте, та й не корисно для здоров’я рвати кропиву поблизу доріг.

Млинці з кропиви за нашим рецептом виходять тонкими й ніжними. Ми воліємо їсти їх із підливою з вершкового масла. Виходить дуже смачно. Не вірите — спробуйте!

(на 8–10 млинців)

ІНГРЕДІЄНТИ:

• 100 грамів листя кропиви
• 1 пучок зеленої цибулі (лише зелена частина, подрібнити)
• 1 пучок молодого часнику (подрібнити)
• 1 склянка звичайного борошна
• 1 столова ложка кукурудзяного крохмалю
• 400 мл домашнього козячого молока
• 2 курячі яйця (збити вінчиком)
• 50 грамів домашнього вершкового масла (розтопити)
• 50 мл рафінованої рослинної олії
• Половина чайної ложки солі

ПРИГОТУВАННЯ:

1. Листя кропиви, зелену цибулю та молодий часник добре промиваємо й бланшуємо в киплячій воді близько двох хвилин. Відкидаємо на друшляк, а потім ретельно відтискаємо.
2. Потім перебиваємо зелень блендером до ніжної однорідної маси.
3. Змішуємо в невеликій ємності борошно, кукурудзяний крохмаль і сіль.
4. Отриману суміш невеликими частинами всипаємо у збиті яйця, поки маса не стане однорідною.
5. Потім тонкою цівкою, постійно помішуючи, вливаємо молоко. Після цього додаємо рослинну олію й нашу зелену суміш.
6. Беремося до приготування млинців. Для цього нагріваємо сковороду, змащуємо її рослинною олією й по 1–1,5 хвилини з кожного боку смажимо млинці, складаючи їх у заздалегідь нагрітий сотейник і змащуючи розтопленим вершковим маслом.
7. До теплих млинців добре пасуватиме натерта козяча бринза.