Паста ротіні під соусом з овочів, оливок та лимонного соку

Історії китайської локшини та італійської пасти розвивалися задовго до подорожей Марко Поло й, вочевидь, незалежно одна від одної. У Лацзя археологи знайшли миску з довгою локшиною, приготованою близько чотирьох тисяч років тому з проса. В Італії ж арабський географ аль-Ідрісі ще 1154 року описав сицилійську Трабію, де виробляли й вивозили на продаж ниткоподібну сушену пасту. Тому Марко Поло не міг познайомити ні Китай із локшиною, ні Італію з пастою.

Великий шовковий шлях, безсумнівно, допомагав обмінюватися продуктами, прийомами та ідеями, але прямих свідчень того, що Чингісхан приніс до Італії равіолі, немає. У Китаї століттями співіснували свіжі й сушені види локшини, а в Італії власні форми пасти продовжували розвиватися на місцевій, середземноморській основі.

Нам не вдалося відшукати скільки-небудь вартої довіри інформації про ротіні. Загальновідомо, що своєю формою ця паста нагадує штопор. Її часто плутають із фузілі — пастою схожої форми. Однак у ротіні витки спіралі розташовані ширше один від одного.

Спіралеподібна форма ротіні зумовлена особливістю її приготування. Річ у тім, що переважно цю пасту готують із соусом — чи то з густою томатною підливою, чи то з песто. Туди ж додають подрібнений часник, зелену цибулю, оливки, а також різноманітні спеції. Усе перелічене заповнює простір між витками ротіні, від чого паста набуває ще насиченішого смаку. Дуже часто, а особливо в Північній Америці, ротіні використовують у різних салатах — традиційно з овочами, оливками, сиром, оливковою олією та винним оцтом.

(на 4 порції)

Інгредієнти для пасти:

• 400 г або одна упаковка пасти ротіні («спіральки»)

Інгредієнти для соусу:

• 2 середні помідори, очищені від шкірки й нарізані маленькими кубиками
• 1 червоний солодкий перець, очищений від насіння й нарізаний невеликими кубиками
• 1 помаранчевий солодкий перець, очищений від насіння й нарізаний невеликими кубиками
• 4 слабогострі перці Візир, очищені від насіння й нарізані невеликими кубиками
• 200 г свіжих грибів (печериці, гливи, зеленушки, маслюки тощо), нарізаних невеликими шматочками. Якщо гриби зовсім дрібні, такі як опеньки, наприклад, то їх можна використовувати цілими
• 10 великих зелених оливок, розчавлених ножем, звільнених від кісточки й розділених навпіл
• 2 ст. л. будь-якого якісного витриманого сиру
• Сік одного свіжого лимона
• 2 ст. л. домашнього вершкового масла
• Оливкова олія
• Велика морська сіль

Приготування:

1. Спочатку готуємо гриби. Тут усе залежить від того, що потрапило у ваш кошик з інгредієнтами: якщо це свіжі лісові гриби, то їх необхідно попередньо вимочити протягом однієї-двох годин, почистити, добре промити проточною водою, відварити й обов’язково дати стекти; якщо ж ви купили культивовані гриби на кшталт печериць, то їх потрібно попередньо термічно обробити на сковороді, щоб видалити всю рідину. У будь-якому разі на наступній стадії приготування нашої страви необхідно використовувати гриби, підготовлені одним із запропонованих способів.
2. У глибокому сотейнику великого діаметра нагріваємо дві ложки оливкової олії й таку саму кількість вершкового масла. На не надто сильному вогні (усе добре в міру) обсмажуємо протягом 7–8 хвилин солодкий і гострий перець. Після цього додаємо гриби, помідори й шматочки оливок, готуємо на слабкому вогні ще 10 хвилин.
3. Тим часом, поки готується соус, нагріваємо в невеликій каструльці три-чотири літри води. Трохи підсолюємо й, коли вода закипить, висипаємо в неї ротіні та готуємо, як зазначено в інструкції щодо їх приготування, — у будь-якому разі до стану аль денте. Відкидаємо на друшляк.
4. Коли паста буде готова, одразу ж перекладаємо наші спіральки в сотейник з овочами й поливаємо лимонним соком. Усе добре змішуємо, розкладаємо по тарілках і посипаємо сиром.