Пиріг із заварним кремом і грушами по-флорентійськи

Авторкою цього рецепта пирога із заварним кремом і грушами по-флорентійськи є італійська кулінарна письменниця й блогерка, порадами якої я користуюся вже давно, Джулія Скарпаледжа. У її творчому доробку вже кілька книг, популярних не лише в Італії, а й в інших частинах Європи та Північній Америці, серед яких варто було б відзначити «Рецепти моєї бабусі», «Кухня тосканських ринків», «Лоукостова кухня» і «Я люблю тебе, Тоскано!».

Усе своє життя вона прожила в сільському районі Тоскани — десь між Сієною та Флоренцією, у тому самому будинку, в якому народилися її батько й бабуся. Тому Джулія вважає себе жінкою сільською — від нігтів на пальцях ніг до кінчиків волосся. Вона душі не чує у своєму маленькому, спокійному, загубленому серед місцевих лісів селі. Вона любить зміну сезонів у цих краях, коли щоразу все тут забарвлюється в цілковито різні кольори. Їй подобається прокидатися зі сходом сонця (як заведено в розміреному укладі життя будь-яких сіл, не лише італійських) під солодкоголосий спів птахів. Їй навіть давно стала звичною й припала до душі важка повсякденна праця, без якої складно уявити це саме сільське життя. Наприклад, ходіння морозного зимового ранку до найближчого магазину, до якого десять кілометрів шляху…

Дивовижно, звісно, але коли Джулія згадує тосканську зиму, у мене перед очима миготять картини з мого власного, уже дуже далекого дитинства: довгі зимові вечори у фінському будиночку біля річки, темно-червоні розводи пічних кілець на стелі, тихе бурмотіння радіоточки з якоюсь черговою радіовиставою «Незнайомки» Блока або «Синього птаха» Метерлінка, що шаркають десь на периферії свідомості, яка поринає в сон; бурхлива весна, коли тобі здається, що смерть — це лише жалюгідна вигадка людей, у яких геть відсутня уява; літо із запаморочливими запахами, що заповзають у найглибші схованки твоєї душі, і гулом джмелів; нарешті, м’яка, просякнута запахом спалюваного листя осінь…

Так само, як і Джулія, я не можу зробити свій вибір серед цих сезонів, що змінюють один одного, немов у гігантському калейдоскопі. Мені подобаються вони всі.

Кожна пора року має своє меню, за яким можна безпомилково визначити, що нині за вікном — весна, літо, осінь чи зима.

Зараз настав час груш, і, спираючись на цю просту інформацію, я впевнено можу вам повідомити, що в нас на Півдні України серпень…

З цієї нагоди я й позичив у Джулії Скарпаледжі чудовий тосканський пиріг, рецепт якого поспішаю вам представити.

(для форми діаметром 20 см)

Інгредієнти для пісочного тіста:

• 250 грамів звичайного борошна
• 80 грамів гранульованого цукру
• 125 грамів розм’якшеного вершкового масла
• Подрібнена цедра одного лимона
• 1 куряче яйце
• 5 грамів розпушувача
• 1 дрібка солі

Інгредієнти для заварного крему:

• 600 мл незбираного молока
• 2 курячі яйця
• 2 курячі жовтки
• 90 грамів цукру
• 60 грамів пшеничного борошна
• Лимонна шкірка

Інгредієнти для складання пирога:

• 120 грамів ожинового джему (якщо не знайдете, можна замінити будь-яким іншим джемом із кислинкою на ваш вибір)
• 2 великі солодкі груші
• Цукрова пудра

Приготування:

1. Просіюємо борошно й розпушувач через дрібне сито на робочу поверхню та формуємо посередині заглиблення у вигляді невеликого колодязя. Додаємо лимонну цедру, сіль і цукор. У невеликій мисці збиваємо яйця й вливаємо в заглиблення. Змішуємо з борошном, цукром і всім іншим за допомогою пальців, щоб вийшло м’яке тісто. Сюди ж кладемо вершкове масло й перетираємо всю суміш між пальцями до появи дрібних крихт. Потім починаємо місити тісто, поки воно не стане однорідним та еластичним. Загортаємо тісто в плівку й кладемо в холодильник на дві години.
2. На середньому вогні нагріваємо молоко разом із лимонною шкіркою, поки не почне закипати. Знімаємо з вогню. Окремо збиваємо яйця з цукром і борошном.
3. Видаляємо шкірку з молока й обережно тонкою цівкою вливаємо останнє в яєчну суміш. Повертаємо на маленький вогонь і готуємо, весь час помішуючи, поки крем не стане достатньо густим. Даємо охолонути.
4. Нагріваємо духовку до 180 градусів. Змащуємо вершковим маслом форму.
5. Виймаємо пісочне тісто з холодильника й розкачуємо на робочій поверхні, попередньо присипаній борошном. Викладаємо у форму й акуратно розправляємо всередині, щоб тісто повністю повторило її рельєф. Звисаючі краї тіста обрізаємо, а дно проколюємо виделкою в кількох місцях.
6. На дно форми з тістом викладаємо ожиновий джем, а потім товстим шаром заварний крем.
7. Чистимо груші й нарізаємо скибочками завтовшки до 0,4–0,5 см. Кладемо колами трохи внапуск поверх крему. Посипаємо цукровою пудрою.
8. Ставимо пиріг у духовку й запікаємо близько 50 хвилин, поки його колір не стане золотистим, а груші злегка не підрум’яняться.
9. Готовому пирогу даємо повністю охолонути й подаємо до столу.