Картопля, запечена в духовці, від Метта Денцера та Анни Реддінг
ДО ОБРАНОГО
Цей рецепт картоплі, запеченої в духовці, створений любов’ю двох сердець, злиттям двох потужних кулінарних культур і поєднанням двох однакових за величиною та значенням для народження цієї страви досвідів. Мій пафос тут доречний, адже йдеться про двох талановитих кухарів — Метта Денцера й Анну Реддінг, які до того ж є щасливим подружжям. Метт — чистокровний британець, а Анна — корінна мешканка Таїланду. Познайомилися вони вісім років тому в американському штаті Род-Айленд, де обоє навчалися в місцевій кулінарній школі.
Метт приїхав до Америки з рідного Лондона одразу після закінчення коледжу: він хотів побачити інший світ, а за плечима вже мав досвід роботи в багатьох столичних ресторанах індійської та британської кухні, де підробляв під час навчання. Анну до Штатів привезли батьки: вона виросла на Пхукеті й майже все свідоме життя провела під наглядом бабусі, завдяки якій пізнала все або майже все про тайську кухню.
Від тієї миті, коли Метт і Анна пізнали та покохали одне одного, вони почали мріяти про власний заклад, де могли б утілити всі спільні гастрономічні задуми й познайомити американців із новим кулінарним стилем, який вони дуже умовно та з доброю часткою іронії називають «британсько-індійсько-тайський ф’южн». Таким закладом після шести років їхнього спільного життя у 2015 році став «Дядечко Бун» — маленький ресторан на околиці Провіденса, де наша пара розпочала власну справу. До речі, дядечко Бун — реальна людина з життя Метта й Анни, рідний дядько останньої. Він дуже допоміг молодим рестораторам організувати бізнес, передусім фінансово, тому ні Метт, ні тим більше Анна не мали сумнівів щодо назви ресторану.
Недарма кажуть: «Як корабель назвеш, так він і попливе». Сьогодні, щоб потрапити до ресторану «Дядечко Бун», іноді доводиться вистояти чергу, а ажіотаж навколо цього тепер модного закладу щодня лише зростає.
Метт Денцер і Анна Реддінг виявилися дуже креативними у підході до меню свого невеликого, але успішного ресторану. У кожній страві цього меню — а всі вони без винятку створені лише завдяки фантазії та знанням цієї пари! — гармонійно поєднуються європейське й азійське, традиційне та екзотичне. Цікаво й те, що багато страв мають свою, у певному сенсі, фастфудну версію. Тобто їх можна замовити й забрати додому…
Нарешті, ось вам одна зі страв цього меню.
(на чотирьох)
ПРИГОТУВАННЯ
- Відварюємо картоплю в мундирах у великій каструлі з добре підсоленою водою протягом 20–25 хвилин, доки вона без особливих зусиль не проколюватиметься ножем. Викладаємо на робочу поверхню, даємо охолонути й чистимо. Потім нарізаємо кубиками та розминаємо картоплем’ялкою. Відставляємо.
- Тим часом нагріваємо духовку до 220 градусів.
- У мисці середнього розміру змішуємо жовтки, половину часнику й вершкового масла, вершки, перець і пів чайної ложки солі.
- Викладаємо суміш у картопляне пюре, перемішуємо й перебиваємо занурювальним блендером до ніжної однорідної маси.
- До решти вершкового масла додаємо другу половину часнику, чебрець і розмарин.
- На дно керамічної вогнетривкої форми щільними рядами, трохи внапуск, викладаємо цибулю-порей, солимо й поливаємо часниково-масляною сумішшю. Зверху викладаємо картопляну масу. Столовою ложкою формуємо на поверхні щось на кшталт хвиль.
- Ставимо в духовку й запікаємо 30–35 хвилин, доки «гребені хвиль» на поверхні пюре не підрум’яняться до золотисто-коричневого відтінку.
- Подаємо на стіл у формі.
Примітка:
Оскільки ця картопляна страва, хоч і досить мудрована у виконанні, є класичним прикладом гарніру, ми подавали її до не менш цікавої страви — «курчати по-чиказьки».
КОМЕНТАРІ