Уроки, які дали нам Блакитні зони. Частина перша

Ідеальне довкілля та цілком унікальна культура Блакитних зон — місць, де, як загальновідомо, переважає довголіття, — пропонують кожному відвідувачеві своєрідний посібник зі старіння.

Для людей у більшості куточків світу святкування сторічного ювілею — свого, родичів або друзів — велика рідкість. Але у Блакитних зонах, тобто тих частинах світу, де довгожителів більше, ніж будь-де, спільні чинники довкілля пропонують унікальну модель тривалого, розміреного і, головне, здорового старіння, на якій можна вчитися. «Не існує пігулки довголіття чи джерела вічної молодості, але лише близько двадцяти відсотків тривалості життя середньостатистичного мешканця нашої планети визначають його гени, — говорить Ден Бюттнер, засновник проєкту Blue Zones. — Решта 80 відсотків продиктовані нашим способом життя й довкіллям. Зробити вибір на користь здоров’я — єдиний правильний крок у цьому напрямі».

Що таке Блакитні зони?

Бюттнер, співробітник National Geographic і автор кількох бестселерів, виданих під егідою New York Times, тривалий час працював із великою групою дослідників — демографів, антропологів та епідеміологів. У результаті цих досліджень учені виявили п’ять регіонів, де кількість чоловіків, які дожили до ста років, перевищувала аналогічний показник у решті світу. До таких регіонів належать Ікарія у Греції, Сардинія в Італії, Окінава в Японії, Нікоя у Коста-Риці та Лома-Лінда у Каліфорнії.

Бюттнер назвав ці місцевості Блакитними зонами — за асоціацією з кольором ручки, якою команда дослідників позначала їх на карті. Хоча мова й культурні особливості кожного місця дуже різнилися, Бюттнер визначив постійний елемент.

«Ключовим чинником у всіх Блакитних зонах є те, що довгожителі, які там мешкають, не прокинулися одного ранку й не вирішили дожити до ста років, — говорить він. — Вони просто постійно жили в середовищі, яке спонукало їх до повсякденного руху, заохочувало соціальні зв’язки та споживання рослинної їжі, завдяки чому вибір на користь здорового способу життя був не лише легким, а й неминучим».

Що впливає на формування способу життя у Блакитній зоні?

Коли Бюттнер і його команда уважніше вивчили кожну Блакитну зону, вони виявили дев’ять окремих характеристик, які назвали «Силою дев’яти» і які, на їхню думку, сприяли довголіттю більшості мешканців цих місць. Деякі з них — практичні звички харчування та способу життя: їжа у цих зонах переважно рослинна — багато бобових і мало м’яса; люди їдять лише до відчуття насичення на 80 відсотків; вони помірно п’ють вино. «Ті, хто п’є помірно, живуть довше за непитущих, особливо якщо діляться цими напоями з друзями», — говорить Бюттнер. Замість цілеспрямованих тренувань у спортзалах, за його словами, «довкілля спонукає їх рухатися, навіть не замислюючись про це; люди з найдовшою тривалістю життя у світі не качають залізо й не бігають підтюпцем».

(далі буде)