Про одну американську проблему, або урок на чужих помилках

Стаття, опублікована цього місяця в журналі «Здоров’я» (Нова Англія, США), передбачає, що в найближчому майбутньому проблема ожиріння серед дорослих буде цілком і повністю пов’язана з проблемою ожиріння серед дітей, а погляди на наявні моделі ваги з часом можуть змінитися в бік збільшення. Новина досить далека від тієї, яку можна було б назвати доброю. Як лаконічно підсумовує Рейтер в одній зі своїх численних публікацій на тему надмірної ваги й ожиріння, «60% американських дітей стабільно перебувають на шляху до того, щоб у свої 35 років потрапити до числа людей, які страждають на ожиріння».

Ця зловісна цифра могла б справити враження на кого завгодно, крім учених, які займаються дослідженнями в цій галузі охорони здоров’я. Сьогодні загальна поширеність серед дорослих американців тих, хто має надмірну вагу (від 20 кг), і тих, хто страждає на ожиріння (від 30 кг), сягає 70%! Щоправда, поширеність самого ожиріння серед дорослого населення США, згідно з останніми дослідженнями, не перевищує 40%, і тому багато лікарів стверджують, що ця проблема дещо перебільшена, але навіть у своєму останньому, «щадному» варіанті вона змушує добре замислитися над майбутнім цього народу. Адже наведені цифри, хоч би як вони різнилися між собою, можуть свідчити лише про одне: у сучасному американському суспільстві лютує справжня епідемія ожиріння!

Раніше вважалося, що надмірна вага й ожиріння мають дещо різні причини, і тому цю статистику вели окремо, не надто пов’язуючи одне з одним. У зв’язку із цим навіть було введено поняття «парадокс ожиріння». Саме ж захворювання здебільшого розглядалося як результат різних проблем зі здоров’ям, а не наслідок поведінкового стереотипу, поширеного серед певних категорій соціальних груп (переїдання, пасивний спосіб життя, шкідливі звички тощо). Низкою зовсім недавніх досліджень було доведено, що надмірна вага є такою ж природною причиною ожиріння, як і різні проблеми, пов’язані зі здоров’ям.

Другою оманою, популярною в сучасному суспільстві, є переконання, що фітнес та інші фізичні навантаження можуть повністю компенсувати метаболічні ризики, які існують у надмірно повних людей. Знову ж таки, останні, ретельніші й точніші наукові дослідження показують, що зарядка й повнота цілком незалежно впливають на здоров’я. Тобто людина може займатися спортом і при цьому залишатися повною. Сьогодні вже цілком достовірно відомо, що фізичні вправи не позбавляють організм ризиків порушень у метаболічних процесах, які мають прямий стосунок до появи надмірної ваги.

Деякі наслідки для людей, які страждають від повноти чи ожиріння, давно й добре відомі. Наприклад, неминучим супутником ожиріння є діабет другого ступеня, який більшою чи меншою мірою можна вважати ще однією епідемією сучасного світу, що динамічно розвивається. Причому в зовсім недавньому минулому існував лише один діабет, який тепер і називається діабетом другого ступеня, а діабет першого ступеня, пов’язаний із порушеннями імунної системи й такий, що найчастіше трапляється в дітей, як такий не виокремлювався через його мізерну поширеність. Подібна історія сталася з набором надмірної ваги й ожирінням: не так давно (лише три або чотири десятки років тому!) ця проблема порушень метаболічних процесів в організмі асоціювалася лише з дорослими. Сьогодні з суто терапевтичної вона стала ще й педіатричною.

(далі буде)