Соки та ваше здоров’я. Частина I

Сокові «голодування», «очищення» й «детоксикації» часто рекламують як спосіб схуднути й поліпшити здоров’я. Однак переконливих доказів того, що такі програми виводять токсини, стійко знижують вагу, оздоровлюють шкіру або покращують роботу мозку, немає. Дослідження «детокс»-програм нечисленні й мають методологічні обмеження. Короткочасне зниження ваги зазвичай пов’язане з низькою калорійністю й може зникнути після повернення до звичайного раціону. Харчування лише соками протягом десяти днів не можна подавати як таке, що повністю очищує організм, або безумовно виправдане; воно може спричинити слабкість, зневоднення й дефіцит поживних речовин.

Щодо деяких особливостей сокової дієти я проштудіював надзвичайно цікаву статтю відомої британської дієтологині Кайли Вільямс і готовий поділитися з вами тими основними висновками, які зробив для себе після її прочитання.

Чи справді сокова дієта така корисна для нашого організму? Як стверджує Кайла Вільямс, у науковому світі із цього приводу існують найрізноманітніші погляди. Дехто вважає, що сокову дієту слід застосовувати лише як доповнення до щоденного раціону, збільшуючи в такий спосіб антиоксидантні властивості овочів і фруктів, які ви просто фізично не зможете споживати в цілому вигляді в необхідній для організму кількості, та ще й щодня.

Однак ідея про те, що разом із нашою звичайною дієтою (хоч би якою продуманою та якісною вона була) ми отримуємо достатню кількість антиоксидантів, дещо наївна. Попри те, що за останні пів століття відбулася помітна інтенсифікація сільського господарства й зросло запропоноване на ринку різноманіття овочів і фруктів, водночас суттєво збільшилася кількість шкідливих викидів в атмосферу й водойми планети. Крім того, у сучасному світі зі зростанням високих технологій і темпів виробництва значно збільшилася кількість стресових ситуацій у людей і, відповідно, змінилися потреби в якості та кількості корисних речовин, особливо антиоксидантів. Водночас раціон харчування середньостатистичного пересічного споживача в згаданому контексті здебільшого майже не змінився. Ба більше, переважна частина рекомендацій нашого Міністерства охорони здоров’я щодо обсягу й кількості необхідних корисних речовин помітно застаріла. Особливо це стосується необхідної сучасній людині кількості овочів і фруктів. Ось тут якраз і приходить на допомогу сокова дієта.

Одним з основних аргументів дієтологів, які критично ставляться до цього виду дієти, є твердження, що в соках міститься надто багато цукру й недостатньо клітковини, яка гальмує процеси потрапляння цукру в кров.

Ще одним «звинуваченням» на адресу прихильників сокових дієт є штучне походження останніх — мовляв, матінка-природа створювала овочі й фрукти в цілому вигляді, у якому вони й мають потрапляти до нашого шлунка. Так, мовляв, і антиоксиданти потрапляють до організму в більш збереженому стані. Утім, хоч у сказаному й є певна частка правди, це зовсім не означає, що робити з тих самих овочів і фруктів соки шкідливо. Правда також полягає в тому, що люди неминуче змінюють більшість вироблених ними продуктів. Чи можна, наприклад, уявити собі оливкову олію без руйнування самих оливок? Питання, як заведено говорити в таких випадках, риторичне. Звичайно, їжу найкраще за можливості споживати в цілому вигляді, але ми й її перероблення в певних випадках маємо сприймати як належне, якщо це необхідно для поліпшення властивостей цієї самої їжі.

Проблема сприйняття сокової дієти багатьма пересічними людьми полягає в помилковій думці, що всі соки виготовлені однаково. Концентрований або пастеризований апельсиновий сік не можна автоматично прирівнювати до підсолодженої води. Стовідсотковий сік зберігає частину вітамінів і мінеральних речовин, але містить мало клітковини й природні цукри, тому його краще вживати помірно й ураховувати склад на етикетці. Пастеризація слугує для зниження мікробіологічних ризиків, а строк зберігання залежить від технології та упаковки.

(далі буде)