Жити в злагоді зі світом. Частина II

Походження терміна «вегетаріанство» невідоме. Найдавнішу його письмову згадку пов’язують з американською акторкою Фанні Кембл — її знайдено в нотатках акторки за 1839 рік у штаті Джорджія. Сама практика вегетаріанства, як відомо, з’явилася в Стародавній Індії між четвертим і третім тисячоліттями до нашої ери. Ранні вегетаріанці — давньоіндійські філософи Махавіра й Ачар’я Кундакунда, поет Тіруваллувар, імператори Чандрагупта Маур’я та Ашока, давньогрецькі філософи Піфагор, Емпедокл і Теофраст, давньоримський поет Овідій, а також відомі давньоримські філософи Плутарх, Плотін, Сенека Молодший і Порфирій — дотримувалися в житті правила не вживати їжі тваринного походження. Їхня аргументація ґрунтувалася на підтриманні власного організму в здоровому стані, переселенні душ, добробуті тварин і відомому твердженні Порфирія у філософській праці «Про утримання від тваринної їжі» (De Abstinentia ab Esu Animalium): «Якщо на справедливість заслуговує людина, то на неї заслуговує й будь-яка інша жива істота».

Вегетаріанство почало утверджуватися як суспільний рух на початку XIX століття одночасно в Англії та США. 1813 року поет Персі Шеллі написав статтю «На захист природної дієти», у якій наголошував на «повній відмові від уживання тваринної їжі та спиртних напоїв», а 1815 року британський лікар Вільям Лемб заявляв, що його «дієта, яка складається лише з води й овочів», лікує будь-які відомі людству захворювання — від туберкульозу до вугрів. Лемб був упевнений, що тваринна їжа є для людини не чим іншим, як «звичним подразником», а також стверджував, що молоко та його похідні слід тією самою мірою відносити до продуктів тваринного походження, що й м’ясо, тому вони «мають однаковою мірою або залишитися в раціоні людини, або впасти». В Америці в 1830-х роках стала популярною дієта Сильвестра Грема, що складалася переважно з фруктів, овочів, води та хліба, спеченого за старовинним способом із борошна грубого помелу, яке Грем молов удома на кам’яних жорнах. Нарешті, приблизно в той самий час було створено кілька веганських громад: 1834 року в Массачусетсі Амосом Бронсоном Олкоттом, батьком знаменитої американської письменниці Луїзи Мей Олкотт, а 1838 року в Англії Джеймсом Пірпонтом Грівзом було організовано веганське товариство «Олкотт-гаус».

1843 року члени «Олкотт-гаус» під керівництвом Софії Чічестер, яка зробила чималий, зокрема фінансовий, внесок у його розвиток, створили Британське й закордонне товариство для поширення ідей гуманізму та утримання від тваринної їжі. Завдяки активній підтримці та за участю «Олкотт-гаус» у Лондоні також з’явилося Британське вегетаріанське товариство.

Лондонська газета «Медікал таймс» писала 1884 року: «Сьогодні відомі два основні різновиди вегетаріанців: один із них існує в радикальнішій формі, і його представники відмовляються від будь-яких видів продуктів тваринного походження; до другого, менш екстремального, зараховують себе ті вегетаріанці, які вважають за можливе вживати яйця, молоко й рибу. До останнього, поміркованішого й сучаснішого різновиду послідовників цього способу життя зараховують себе члени Британського вегетаріанського товариства».

Товариство видавало журнал «Вісник вегетаріанця», у якому пропагувало ідеї вегетаріанства й виносило на обговорення найгостріші питання, що їх порушували члени БВТ. Так, 1851 року на сторінках журналу активно обговорювали тему заміни шкіряного взуття, яку підняли прихильники повної відмови від будь-яких видів експлуатації тварин. Із 1910 року на кілька десятиліть журнал став полем неабиякої битви між прихильниками та противниками споживання яєць і молочних продуктів. Того самого року побачила світ перша кулінарна книжка для веганів «Ні тваринній їжі: два есе та 100 вегетаріанських рецептів», написана Рупертом Велдоном.

1931 року під час візиту до Лондона Махатма Ганді, який приєднався до БВТ і був членом виконавчого комітету, коли жив у Лондоні з 1888 до 1891 року, виголосив перед членами товариства промову. У ній він наполягав, що проблему утримання від тваринної їжі слід розглядати насамперед як питання етики, а не здоров’я. Своїм виступом він фактично підтримав позицію веганів, хоча на той час сам уживав козяче молоко. Лактовегетаріанці загалом визнавали етичний аспект веганської доктрини, але вважали їхню дієту непрактичною, адже неможливість перебування веганів у суспільних колах, де не було їжі або предметів нетваринного походження, могла негативно позначитися на поширенні у світі ідей вегетаріанства. Такий підхід до вегетаріанства став панівним у БВТ, і 1935 року товариство заявило, що воно «загалом підтримує відмову веганів від молочних продуктів, якщо це не суперечить поняттю доцільності».

(Далі буде)