Сальса маонеса і Семирічна війна. Частина III

Крім версії походження майонезу, викладеної в попередніх дописах, уся ця ретельно спланована французами масштабна операція з повного знищення так званого іспанського сліду у справі «сальса маонеса» почала активно доповнюватися тими самими французами регулярними вкиданнями дезінформації. Усі вони були спрямовані на те, щоб остаточно підірвати довіру до будь-якої гіпотетично можливої майбутньої заяви іспанців про свої права на цей знаменитий соус. Ось лише найхарактерніші з них:

Вкид «Байонез»: соус було створено в місті Байонна, розташованому в Країні Басків у південно-західній частині Франції, а потім перейменовано. До речі, гарна ідея — зробити місцем створення майонезу красиве середньовічне місто з його вузькими вуличками й давньою архітектурою в центральноєвропейському стилі. ))

Щоб надто не втомлювати вас розлогим переказом причин появи цього вкиду, додам лише, що існує практично аналогічна у своїх подробицях «діжонська» версія появи майонезу (Діжон — столиця знаменитого регіону Бургундія, розташованого на сході Франції).

Вкид «Моюнез»: Проспер Монтань, творець найвидатнішого кулінарного твору «Ларусс Гастрономік», заявив, що назва соусу походить від старофранцузького слова «moyeu», яке в перекладі означає «жовток». Це припущення мало досить правдоподібний і науковоподібний вигляд, однак, на жаль, жодним іншим чином підтверджене не було. Його неодноразова поява в усіх наступних виданнях «Ларусса» лише підкреслювала його підозрілу довговічність і нічого більше.

Вкид «Манюнез» (можу помилятися у вимові, тому про всяк випадок вставлю сюди оригінал — «Magnonnaise»): цю назву можна зустріти в Карема в його фундаментальній праці про холодні соуси. Там само побіжно згадується, що майонез уперше приготував маршал де Рішельє, а етимологія цього слова якимось чином пов’язана з містом Маню, розташованим на півдні Франції.

Утім, за логікою підходу цей варіант чимось невловимо нагадує байонез і діжонез: на відміну від сальса маонеса, перший рецепт якого з Менорки датовано цілком конкретним роком, жодних письмових доказів Карем не наводить — лише припущення й красиві легенди. І якщо я не маю рації, нехай «старші товариші мене виправлять».

Крім того, там само, у своїх рекомендаціях до описуваного соусу найвідоміший шеф-кухар Французької імперії кожним своїм кроком (від першої краплі рослинної олії до остаточного утворення білої шовковистої емульсії) сам і спростовує власну теорію походження майонезу — настільки очевидно його рецепт збігається з початковим рецептом сальса маонеса. (Відмінності можуть бути помітні хіба що в пропорціях.)

Вкид «Мак-Майонез»: про останню спробу відібрати в іспанців право авторства у створенні майонезу я розповім вам лише у вигляді анекдоту. Інакше як можна було б приписати згадане право (хоч і тричі відомій!) американській родині, та ще й ірландського походження, Мак-Магон?

Рід Мак-Магонів започаткував свій родовід 1602 року. Після того як Ірландія остаточно підпала під владу англійської корони, багато представників роду емігрували до Франції, де служили в армії. Одного з них, Джона Батиста Мак-Магона, помітив і наблизив до себе король Луї XV, який дарував йому титул маркіза. Згодом він брав участь у військовій операції на Менорці. Рецепт майонезу нібито був родинною реліквією роду Мак-Магонів.

Наприкінці Семирічної війни 1763 року Менорку було повернуто Британії в обмін на Гваделупу. Тоді ж англійці отримали значну частину французьких земель у Північній Америці, включно із західними землями вздовж річки Міссісіпі. Непомітно для всіх (зокрема й для самих жителів цих місць — луїзіанців і франкоканадців) французи поступилися Луїзіаною Іспанії згідно з договором Фонтенбло. Мабуть, вирішивши, що їм усе ж вигідніше тримати ці землі подалі від рук британців в обмін на тверду обіцянку Іспанії до кінця часів зберігати в таємниці сам факт існування сальса маонеса. Іспанський губернатор Менорки, ірландець (!) Алехандро О’Рейлі, негайно ввів до меню губернаторських прийомів каджунський ремулад, що складався з (увага!) САЛЬСА МАОНЕСА, корнішонів, петрушки, кервелю, естрагону, каперсів, анчоусів, паприки й каєнського перцю.

Документ, що підтверджує існування сальса маонеса на Менорці, датовано 1682 роком, тоді як перша згадка про майонез як один із французьких соусів з’явилася лише на початку дев’ятнадцятого століття.

Що ж, справедливість в історії походження майонезу ми, звісно, відновили, але, мені здається, моральну шкоду все ще відшкодовано недостатньою мірою. )))