Баклажани, тушковані в томатному соусі, або Рай, якого вже немає

У ті часи, на які припала моя поява на світ, південна частина України влітку являла собою одне велике село, що потопало в зелені (не рахуючи Одеси, Севастополя й Південного берега Криму, звісно, бо це зовсім окрема історія), і в цьому селі, зізнаюся вам просто з порога, мені було дуже затишно. Із безлічі прикметників, якими слід було б описати моє дитинство й отроцтво тут, я використав би такі: теплий, ласкавий, сонячний, солоний, свіжий, прохолодний, шовковистий, романтичний, босоногий, засмаглий, запашний, співучий, ніжний, щасливий, закоханий, незабутній… Кожен, хто зростав у цих краях у п’ятдесяті-шістдесяті роки, міг би з легкістю продовжити цей ряд. Увесь південноукраїнський регіон тоді чимось нагадував якийсь застиглий, наче муха у склянці з рожевим киселем, повоєнний рай, по вінця наповнений буколікою. Він здавався мені дивовижно красивим і близьким, а водночас надзвичайно крихким — іноді уявлялося: повернешся якось незграбно, і рай цей захитається й упаде, розсипавшись на найдрібніші різнокольорові уламки. Так воно, загалом, потім і сталося, ну а поки… А поки мені 11 років, і я гордо крокую у стоптаних сандалях, бавовняних шортах і білій бязевій майці тінистими вузькими вуличками одноповерхового Миколаєва й без жодного жалю пригорщами розкидаю час.

Он там попереду за п’ятдесят метрів на маленькій лавочці біля свого будинку сидить баба Маня: вона продає смажене й злегка підсолене насіння (по 5 копійок мала, а по 10 — велика склянка) і яскраво-червоні карамельні півники по 15 копійок, від пахощів яких паморочиться в голові. Такого великого насіння й таких смачних півників на Великій Морській більше ні в кого немає — це знають усі хлопчаки, спитай у кого хочеш. Ще трохи нижче кварталом курсує туди й назад п’яниця Федір. Однієї руки в нього немає (відморозив на війні), а в другій він тримає кілька куканів із сушеною таранькою та бичками. Час від часу він без особливого ентузіазму, з хрипотою в голосі покрикує: «Бички! Кому сушені бички! Руб за десяток!» Вулиця, на жаль, порожня, і охочих ощасливити Федора, схоже, не очікується. «Ага, ну який дурень буде в тебе, Федоре, щось купувати, хіба що якісь залітні матросики», — тверезо, по-дорослому зауважую я подумки. — «Адже в місті всі чоловіки ловлять рибу самі, а як же інакше?»

Бабуся послала мене по батон — саме в цей час до найближчого до нас гастроному привозять свіжий хліб. Повертаючись додому, я непомітно для себе з’їдаю четверту частину, хоча знаю, що бабуся вичитає мене за це. А хто б, скажіть чесно, встояв перед коричневою, хрусткою, ароматною скоринкою ще теплого батона?! На обід у нас сьогодні рагу з баклажанів, солодких перців, помідорів і картоплі. Таке я готовий їсти хоч щодня. Особливо мені подобається закінчення подібного обіду, коли шматочки батона можна вмочати просто в густу, насичену всіма ароматами літа підливу з-під рагу, що залишилася на дні чавунного казанка. А після цього можна набрати в миску яблук, слив, помідорів — та, зрештою, чого завгодно! — і впасти на просілу від частого користування скрипучу розкладачку під старим горіхом, що росте за будинком, і провалитися в «Туманність Андромеди» Єфремова або, наприклад, «Одіссею капітана Блада» Сабатіні…

Божечки, як давно це було!

Сьогоднішній свій рецепт баклажанів, тушкованих у томатному соусі, я присвячую саме тому періоду свого життя і… раю, якого вже немає. Тільки, заради всього святого, не пов’язуйте це з Радами, бо я, дорогі мої читачі, у міру своїх здібностей намагався розповісти вам зовсім про інше.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 16 зовсім маленьких баклажанчиків загальною вагою близько 1 кг (вони нам знадобляться цілими)
• 1,5 кг стиглих і м’ясистих рожевих помідорів (видалити шкірку й насіння, після чого грубо порубати)
• 2 солодкі червоні перці (почистити й порізати на квадратики зі стороною 0,5 см)
• 2 великі головки жовтої цибулі вагою приблизно 400 грамів (почистити й грубо подрібнити)
• 10 великих зубчиків часнику (почистити й розчавити ножем)
• Середній пучок петрушки (розібрати на невеликі гілочки з листочками, товсті стебла видалити)
• 1 столова ложка добре подрібненого листя селери
• 200 мл білого сухого вина (наприклад, Рислінг або Аліготе)
• 400 мл курячого бульйону
• 2 великі лаврові листки
• По 10 горошин духмяного й гострого перцю
• 70 мл рафінованої соняшникової олії, плюс трохи за потреби для цибулі й часнику
• Кам’яна сіль середнього помелу
• Свіжий білий хліб (для подавання)
• Чорний перець грубого помелу

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 180 градусів.
2. У великій чавунній сковороді нагріваємо 70 мл рослинної олії й на середньому вогні обсмажуємо цілі баклажани протягом 7-8 хвилин, час від часу перевертаючи, доки не з’являться коричневі боки. Перекладаємо в миску.
3. За потреби додаємо у сковороду ще трохи олії й смажимо в ній на тому самому середньому вогні часник і цибулю близько 4-5 хвилин, іноді помішуючи. Додаємо помідори, лавровий лист, духмяний і гострий перець. Зменшуємо вогонь до середньо-слабкого й готуємо все 3-4 хвилини, помішуючи, доки не утвориться густий томатний соус. Вливаємо вино й бульйон. Доводимо до кипіння та продовжуємо готувати ще дві-три хвилини, доки різкий запах алкоголю не зникне. Наприкінці додаємо петрушку, солимо й перчимо до смаку.
4. Повертаємо баклажани у сковороду з томатним соусом. Відправляємо в духовку й тушкуємо 45-50 хвилин.
5. Готові баклажани виймаємо з духовки й даємо їм відпочити 15-20 хвилин.
6. Подаємо теплими або холодними разом зі свіжим білим хлібом, наприклад, батоном.
7. До речі, наступного дня ця страва стане лише смачнішою, і розігрівати її зовсім не обов’язково.