Болоньєзе з баклажанами, цукіні та солодким перцем по-нью-йоркськи

У цьому дивовижному місті мені довелося побувати лише одного разу. На жаль.

Уперше й востаннє, поки що, я побачив «Велике яблуко» взимку 1994 року. Здається, це було в лютому. Перші та найяскравіші враження від міста залишилися в моїх спогадах у вигляді кількох швидкоплинних картинок-скетчів:

…величезна маса бетону та скла навалюється на тебе й змикається десь дуже високо над головою, майже завжди закриваючи доступ до неба…

…над каналізаційними люками, яких тут безліч, стоять то тут, то там, немов фантастичні привиди, щільні білясті стовпчики пари, що втрачають свої обриси в морозному повітрі десь на рівні другого-третього поверху будівель…

…повз безхатька, який гріється на вентиляційній решітці, цокає підборами пані в самій лише вечірній сукні й розкішному боа з чорнобурки — з відкритими шиєю, руками та значним декольте, прикрашеним діамантовим намистом. Невже мені й справді не здається, що воно діамантове?! Іде тротуаром, немов подіумом на показі мод — чомусь хочеться сказати «пише»: з абсолютно прямою спиною та високо піднятою головою. Низьким грудним голосом швидко говорить мобільним. Про що саме, я не можу розібрати. Часто при цьому регоче, показуючи чудові білосніжні зуби. «Лишенько, — витріщаюся я на пані, роззявивши рота. — А надворі ж мінус дев’ять!..»

…старий продає на розі П’ятої авеню рукавички з овчини, кричить мені з грубим акцентом, що видає емігранта із СРСР: «Онлі тен бакс!»; зупиняюся, купую пару для доньки — сувенір із Нью-Йорка )); упізнавши земляка, розповідає, що він кравець із Києва й рукавички шиє власноруч; бачу, що радий зустріти свого; бачу, що сумно йому тут…

…безліч, безліч, безліч пересувних візків із нержавіючої сталі, над якими в’ється легка апетитна пара: тут готують гарячі хот-доги — вибачте за вимушену тавтологію, — без яких це місто було б просто немислимим. Нью-йоркський хот-дог — це довгаста хрустка булочка із соковитою яловичою сосискою, обов’язковим «коулсло», тобто салатом із тонко нашаткованої капусти й моркви з майонезом, кетчупом або гірчицею на вибір…

Лише формат допису обмежує мене в тому, щоб продовжити ці картинки, але все-таки недарма в останній із них я згадую їжу…

Нью-йоркська кухня — це, звісно, далеко не лише хот-доги. Вона являє собою фантастичний сплав гастрономічних уподобань практично всіх етнічних груп і національностей, які населяють цей американський мегаполіс і, по суті, другу столицю США. І це не просто фігура мови! Тут справді можна зустріти все: від ароматного, із запахом диму джерку та рамену до приготованого вручну фалафеля, борщу або папарделе із соусом болоньєзе. Жителі Великого яблука люблять із цього приводу повторювати приказку: «No matter what type of food you’re itching for, you can find it in New York City» — «Хоч би якої їжі вам заманулося, ви знайдете її в Нью-Йорку». Минулого року в Нью-Йорку налічувалося близько дванадцяти тисяч різних бодег, винних ресторанчиків, і делі — крамниць делікатесів, де також досить часто готують їжу, — більшість із яких працювали цілодобово сім днів на тиждень!

Сьогоднішній рецепт соусу болоньєзе з баклажанами, цукіні та солодким перцем, автором якого є шеф-кухар італійського походження Майк Агліароло, — це смачний привіт усім вам із далекого Нью-Йорка.

(на шість-вісім порцій)

Інгредієнти:

• 450 грамів яловичого фаршу
• 150 грамів підчеревини (нарізати маленькими кубиками)
• 1 кг стиглих помідорів сорту сливка (бланшувати, зняти шкірку, нарізати невеликими шматочками)
• По 600 грамів баклажанів і цукіні (нарізати кубиками зі стороною до 1 см)
• 350 грамів солодкого червоного перцю (почистити й нарізати невеликими квадратиками)
• 350 грамів жовтої цибулі (почистити й подрібнити)
• 6 великих зубчиків часнику (почистити й розчавити)
• 1 чайна ложка сушеного орегано
• Натертий стружкою пармезан (для подавання)
• 500 грамів ригатоні або пене
• Оливкова олія
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. У великому важкому сотейнику з високими бортами на середньо-сильному вогні нагріваємо 60 мл оливкової олії й обсмажуємо шматочки баклажана, цукіні та солодкого перцю протягом 6–7 хвилин, доки не підрум’яняться. Перекладаємо в миску.
2. Зменшуємо вогонь до середньо-слабкого й у тому самому сотейнику смажимо підчеревину, доки вона не витопить жир. Кладемо сюди ж цибулю й готуємо до прозорості, потім додаємо часник і готуємо, доки він не почне пахнути, після чого відразу кладемо яловичий фарш. Збільшуємо вогонь до середньо-сильного й обсмажуємо м’ясо із цибулею та часником, енергійно помішуючи, близько 5–6 хвилин, щоб воно встигло добре підрум’янитися. Потім всипаємо помідори та відкладені смажені овочі, після чого тушкуємо все на слабкому вогні під трохи прочиненою кришкою приблизно годину.
3. За 10 хвилин до завершення приготування болоньєзе відварюємо пасту, дотримуючись інструкції виробника.
4. Коли паста досягне стану аль денте, відкидаємо її на друшляк і розкладаємо по порційних тарілках. Зверху викладаємо щедру порцію соусу, посипаємо сиром і відразу подаємо до столу.