Картопляне пюре від Джулії Чайлд, або хто навчив французів їсти картоплю

Усі знають, що картопля потрапила до Європи з Південної Америки? Хм, дуже сподіваюся, що так. Тому що про історію походження цього одного з найпоширеніших у світі овочів я розповідав досить докладно на сторінках нашого кулінарного блогу й повертатися до цієї теми більше не збираюся ніколи. ))

Більшості наших читачів також відомо, що приблизно протягом ста років після того, як іспанці познайомили з картоплею європейські народи (до Азії, зокрема до Індії та Китаю, картопля потрапила вже наприкінці шістнадцятого — на початку сімнадцятого століття), вона мала славу страшної отрути, і на те були свої причини. Річ у тім, що разом із картоплею з Нового Світу, на жаль, не було доставлено інструкцію користувача, і тривалий час багато європейців були переконані, що їстівні в цьому овочі не «корінці», тобто соковиті й поживні бульби, а «вершки». Загальновідомо, що ягоди рослини, а також її зелена вегетативна частина містять токсичні глікоалкалоїди. Правильно вирощена й відповідним чином збережена картопля накопичує їх у таких малих кількостях, що це не небезпечно для людини. Однак якщо бульби тривалий час перебувають на світлі й зеленіють, концентрація глікоалкалоїдів може зрости настільки, що картопля здатна завдати шкоди.

У зв’язку з усіма згаданими обставинами перша картопля на європейській землі була сприйнята багатьма селянами в багнети, і урядам таких країн, як Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, доводилося докладати чималих зусиль для якнайшвидшого поширення цього овочу в сільських районах. Більшість сільських жителів цих країн у той час бачили користь картоплі лише як корму для худоби.

Для того щоб у картоплю «повірили» європейські селяни, їй був потрібен хороший іміджмейкер. На щастя, у Франції така людина знайшлася. Ви запитаєте, чому на щастя? Та тому, що саме тут ситуація з картоплею виявилася найбільш катастрофічною. У якийсь момент її навіть заборонили, бо побутувало повір’я, що овоч є причиною прокази.

Антуан-Огюст Пармантьє якраз і виявився таким адвокатом картоплі у Франції вісімнадцятого століття. За фахом месьє Пармантьє був фармацевтом і під час Семирічної війни служив військовим лікарем. У ході воєнних дій Антуан потрапив у полон до німців, де вперше скуштував картоплю. Тоді ж він зрозумів, яке значення може мати цей овоч для французького народу в разі неврожаю пшениці й подальшого голоду.

Одразу після війни Пармантьє, який вважав, що вижив у полоні завдяки картоплі, а також встиг переконатися, що від неї все ж ніякою проказою не хворіють, став палким прихильником упровадження цієї культури у Франції. Він експериментував із картоплею, створюючи при цьому найрізноманітніші страви, однією з яких, до речі, виявилося картопляне пюре.

1770 року Антуану вдалося переконати короля скасувати заборону на картоплю. Минуло зовсім небагато часу, і до 1813 року (за дивним збігом — року смерті Пармантьє) картопляне пюре стало однією з найпопулярніших страв у Франції.

Роль, яку відіграв Пармантьє в популяризації картоплі на своїй батьківщині, відбилася згодом у назвах багатьох французьких страв із цього овочу. Наприклад, «аші пармантьє» (французький картопляний пиріг, у якому зверху викладається шар картопляного пюре).

Сьогодні я поділюся з вами рецептом картопляного пюре від однієї з найбільших знавчинь французької кухні, знаменитої письменниці й телеведучої Джулії Чайлд.