Картопляний суп із часниково-пармезановими тостами, або «зуппа ді патате», від Елізабет Девід
ДО ОБРАНОГО
На цей рецепт картопляного супу я натрапив у книзі Елізабет Девід «Про середземноморську кухню» 1950 року, добираючи чергову страву для нашого обіду й… блогу. Так у нас завжди: хочеш їсти — знайди або вигадай нову цікаву страву, якої ми ще не публікували; за весь час існування recept-2u — жодного повторного тексту й жодної однакової фотографії.
Рецепт справив на мене цікаве враження. Уважно вивчивши інгредієнти, я спершу подумав, що це не написаний шістдесят шість років тому місіс Девід рецепт супу, а уривок із роману Чарльза Діккенса: олія, кілька картоплин, цибулина, хліб, вода… Одразу уявляєш злого й жадібного мучителя Олівера Твіста, товстуна Бамбла, який великою дерев’яною ложкою куштує густе вариво з глиняного горщика — обід для принижених і заляканих дітей із сиротинця…
Елізабет Девід, 1913–1992, була відомою кулінарною письменницею, чиї книги й статті про європейську кухню в середині ХХ століття помітно впливали на господинь Центральної Європи й Англії. Народжена у вищому британському товаристві, вона боролася із соціальними упередженнями, вивчала мистецтво в Парижі, стала акторкою, на маленькому човні втекла з одруженим чоловіком до Італії… 1940 року в Греції вони ледь не потрапили в полон до німців. Утікши до Єгипту, Елізабет працювала в Каїрі на британський уряд. Після війни повернулася до Англії й, розчарована низькою якістю громадського харчування та зневагою британців до домашньої їжі, написала низку статей про середземноморську кухню. 1950 року вони лягли в основу книги з італійськими, іспанськими, французькими та грецькими рецептами. Книга миттєво стала бестселером. Девід сміливо ввела в англійський домашній ужиток баклажани, базилік, інжир, часник, оливкову олію й шафран, які тоді майже неможливо було купити в Лондоні. Уже за чотири-п’ять років у ресторанах і домівках з’явилися рататуй, паелья, мусака, хумус і гаспачо. Потім були книги про французьку та італійську кухні…
1960 року Девід відкрила власний магазин кухонного начиння й обладнання, де все продавалося під її брендом. Наприкінці вісімдесятих вона залишила бізнес, але й після цього впливала на англійську кухню, а її репутація досі є причиною перевидань. Головним ворогом людства Елізабет вважала другосортну їжу й ненавиділа її до кінця днів. Один із її девізів: «Просто — не означає несмачно».
Елізабет Девід пише лаконічно й дуже виразно: без зайвих порівнянь та громіздких зворотів. Вона викладає думки зрозумілою і ясною мовою, що особисто мені дуже імпонує (я завжди віддавав перевагу прозі Олександра Сергійовича Пушкіна перед прозою відданого анафемі бородатого графа). Готуючи за її рецептами, вам залишається лише неухильно дотримуватися кожного слова. А якою, власне, іншою мовою має бути написаний рецепт? Це було риторичне запитання…
(на чотирьох)
ПРИГОТУВАННЯ
- Нарізаємо картоплю тонкою соломкою, наче для маленьких чипсів. Нагріваємо оливкову олію в сотейнику й підрум’янюємо цибулю. Потім додаємо картоплю та приправляємо сіллю, перцем, мускатним горіхом і чебрецем. Вливаємо киплячий бульйон. Через 15 хвилин суп готовий.
- Для кростіні просочуємо хліб розтопленим вершковим маслом, густо посипаємо пармезаном і готуємо в духовці за 180 градусів 10 хвилин.
- Суп можна зробити на воді замість бульйону, додавши для аромату близько 60 грамів бекону або грудинки, обсмажених із цибулею.
Поради:
- Краще взяти овочевий бульйон. Двох літрів буде цілком достатньо.
- Чебрецю можна взяти чайну ложку, мускатного горіха — дрібку, сіль і перець — до смаку. Я додав трохи паприки, а наприкінці збризнув суп лимонним соком.
- До масла й пармезану для кростіні я додав трохи пропущеного через прес часнику.
- Можна приготувати будь-який із запропонованих Девід варіантів, але раджу по черзі спробувати обидва. Обидва смачні.
КОМЕНТАРІ