Кростіні зі зеленою квасолею, часником, оливковою олією, лимонним соком і пармезаном

Цілком виразною ознакою приходу весни до Флоренції є поява на місцевих ринках молодої зеленої квасолі. Різних сортів і форми — довга, вузлувата й тонка; коротка й кругла в перерізі; пласка, — а також найрізноманітніших кольорів — від яскраво-смарагдового до темно-фіолетового, — приправлену солонуватим парміджано-реджано, а іноді й ніжним прошуто, що тане в роті, оливковою олією, часником і лимонним соком, її традиційно й удосталь можна зустріти на столах флорентійських осель саме в цю пору.

Ближче до кінця весни тут, на півдні України, починається сезон стручкової квасолі й для нас із Юлею, і триває майже все літо. Я особливо люблю таку квасолю. Доходить до смішного: майже щоразу, коли я вирушаю на ринок по продукти — а в ланцюжку трудових обов’язків саме цей числиться за мною, — я часто й без попереднього обговорення повертаюся додому з пакетом зеленої квасолі. За такі непередбачені покупки, відповідно, часом отримую прочухана, адже якщо квасоля не запланована в нашому традиційному меню на тиждень, то доводиться терміново вигадувати, що з нею робити, — аби не зіпсувалася. Молоду квасолю краще не тримати в холодильнику довше тижня, бо вона доволі швидко починає в’янути й «іржавіти».

Наш сьогоднішній рецепт зеленої стручкової квасолі у певному сенсі можна вважати дитям двох авторів: по-перше, він походить із уже згаданої Флоренції — Тоскана, Італія, — де вміють готувати таку квасолю тисячами найрізноманітніших способів, а саме запропонований рецепт описала флорентійська кулінарна блогерка Джулс, до якої я ставлюся з великою повагою й нерідко позичаю в неї найцікавіші рецепти; по-друге, ідею розтовкти для цієї страви квасолю у ступці товкачиком я підгледів у відомого всім Джеймі Олівера — веселого й талановитого Джеймі, кулінарні вигадки якого нерідко дуже допомагають у роботі, а стиль готування не може не викликати захоплення.

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 500 грамів стручкової квасолі
• 2 великі зубчики часнику (почистити)
• Середній пучок петрушки (відокремити листя, подрібнити)
• 1 столова ложка добре подрібненого листя базиліку
• Пів столової ложки добре подрібненого листя м’яти
• Свіжовичавлений сік половини лимона
• 50 грамів сиру парміджано-реджано або пекоріно (дрібно покришити або натерти)
• 1 чіабата
• Третина склянки оливкової олії
• Сіль
• Перець

Приготування:

1. Починаємо готувати зі стручкової квасолі. Для цього у великій каструлі доводимо до кипіння злегка підсолену воду й бланшуємо в ній квасолю від чотирьох до восьми хвилин. Час бланшування цілком залежить від сорту квасолі. У будь-якому разі вона не повинна готуватися довше, ніж до стану аль денте. Готову квасолю відкидаємо на друшляк і даємо стекти. Потім нарізаємо невеликими шматочками й разом із петрушкою, базиліком і м’ятою грубо перетираємо у великій ступці товкачиком до неоднорідної маси, потроху додаючи оливкову олію. Солимо й перчимо до смаку.
2. Потім нарізаємо чіабату скибочками — у нас була невелика чіабата у вигляді багета, тому ми розрізали її навпіл упоперек, а потім кожен шматочок іще навпіл уздовж основи — й обсмажуємо їх на сухій сковороді. Після цього, поки вони ще гарячі, добре натираємо їх з одного боку часником. Зверху викладаємо квасолеву масу.
3. Посипаємо пармезаном, збризкуємо лимонним соком і негайно подаємо до столу.