Про черемшу в клярі й неминущу цінність одного маленького ритуалу

Іноді до нас приїжджають діти, а віднедавна вже й онучки. Це трапляється не дуже часто, та й гостюють вони в нас, як правило, недовго — два-три дні, щонайбільше. Але це завжди хвилююче: безліч зворушливих вражень, усіляких розповідей — із традиційної серії «а от у нас», «а от у вас», «а от я пам’ятаю» тощо, — щирого життєдайного сміху, звичайного бешкетування й усякого іншого приємного добра, яке неминуче супроводжує всілякі події такого штибу.

Квінтесенцією таких нечастих, але від цього вдвічі приємніших зустрічей неодмінно є «шаш!-ли!-ки!». Саме так — вимовленими вроздріб через дефіс трьома цілком самостійними й громоподібними складами, кожен із яких, з огляду на їхнє звичайне в таких випадках емоційне забарвлення, можна сміливо виділити власним знаком оклику, із двома наголошеними шиплячими й завжди у множині — вже багато-багато років називається один і той самий маленький ритуал, без якого не обходиться жодна зі згаданих зустрічей. Він, цей самий маленький ритуал, охоплює доволі багато всього: по-перше, мангал, який збудували відразу й насамперед — ще до того, як до цього будинку ступила моя нога, а відтоді минуло вже без малого цілих шістнадцять років!; по-друге, добре м’ясо й рибу — наша класична м’ясна закладка завширшки близько півтора метра зазвичай складається з челагача зі свинини, шматочків курчати-бройлера та сома; по-третє, овочі, які насправді готуються першими на язиках полум’я, що все ще вихоплюються то тут, то там поміж обвуглених дров, — неодмінно баклажани, помідори, солодкий перець, цибуля-порей і гриби;

по-четверте, добрий коньяк — тепер уже свій, домашнього виробництва, — який зрідка замінюють такими ж своїми грапою, тобто виноградною горілкою, або тутівкою; по-п’яте й, нарешті, галасливу та веселу ватагу радісних нас, які апетитно жують усе назване вище — крім мангала, звісно! — і раз по раз піднімають маленькі грановані скляночки, або «гранчаки», як ми їх називаємо, за все добре, за удачу, за щастя, просто за життя, яке подарував нам Бог, а вже потім ми щедро роздарували одне одному — у порядку єдиної неагресивної експансії в цьому далеко не найгіршому підмісячному світі… ))

На таких чудових посиденьках у нас із Юлею нерідко виникають своєрідні кулінарні імпровізації, частиною яких ми вже ділилися з вами торік. Учора, наприклад, для наших традиційних шашликів ми цілком випадково — несподівано пощастило придбати зовсім молоду черемшу, сезон якої начебто вже остаточно минув, — і майже експромтом приготували черемшу в клярі. Вийшло настільки смачно, що гріх було не поділитися з вами цим простим рецептом. Можливо, колись та й стане у пригоді. Утім, якщо у вашому регіоні ще трапляється черемша, не зволікайте, купуйте й готуйте! Ще потім подякуєте. ))

(розраховано на чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 великі пучки черемші вагою близько 700 грамів — у всякому разі, так вийшло в нас
• 1 літр рідкого тіста для кляру (кількість узято доволі приблизно, оскільки це залежить від техніки вашого приготування, але краще нехай залишиться, ніж не вистачить)
• 2 склянки звичайного борошна
• 1 літр рафінованої рослинної олії (знову ж таки, кількість узято приблизно, бо вона цілком залежить від розміру й форми вашого посуду для фритюру)

Приготування:

1. Спочатку готуємо кляр, рецепт якого ви знайдете в нашому блозі — ми взяли подвійну порцію інгредієнтів. При цьому слід уточнити, що в цьому конкретному випадку паприку зі згаданого рецепта ми замінили однією столовою ложкою добре подрібненої в блендері суміші сушеного часнику й цибулі.
2. На середньо-сильному вогні нагріваємо у великій, бажано чавунній сковороді рослинну олію, доки з дна не почнуть підійматися маленькі бульбашки.
3. Тим часом ділимо черемшу на невеликі пучки — по п’ять-шість стебел у кожному. Ставимо в зручному місці велику пласку тарілку з борошном і миску з кляром.
4. Потім по черзі добре змочуємо пучки черемші у воді, обвалюємо в борошні, занурюємо в кляр і відразу опускаємо в киплячу олію. Обсмажувати черемшу у фритюрі потрібно по 1–1,5 хвилини з кожного боку. Готові пучки викладаємо на паперові рушники, щоб видалити надлишок олії.
5. Усю цю розкіш подаємо до столу негайно!