Римські булочки зі збитими вершками, або «Марітоцці»

Рим 60-х років ХХ століття — дивовижне, вічне місто, місто нескінченного свята життя, місто-привид, сповнене неймовірно сильного історичного й культурного магнетизму; місто романтиків, які не старіють, у вузьких штанах-дудочках і квітчастих карикатурних піджаках із тоненькими краватками, а також фатальних панянок із короткими зачісками а-ля Гепберн і тонкими сигаретками в довгих мундштуках; місто жебраків і місто зірок, які однаково зачаровано дивляться у своє майбутнє. Та що я вам тут розповідаю… подивіться-но краще «La Dolce Vita» або «Вісім із половиною», і це буде найкращою ілюстрацією того дуже короткого, але чудового періоду повоєнної італійської історії. Рим 60-х — одне з найяскравіших явищ світового кінематографа, значення якого ще довго обговорюватимуть мистецтвознавці й кінокритики всього світу. Таких усесвітньо відомих кінорежисерів, як Фелліні, Де Сіка, Антоніоні, Росселліні, Вісконті, Пазоліні, Скола, можна по праву вважати батьками сучасного кіно, і не лише італійського.
Саме на цьому кіно, в основі своїй, формувалися мої естетичні смаки і, у певному світоглядному сенсі, усе моє розуміння сучасного мистецтва. Усе тому, що за природою свого сприйняття я бачу навколишній світ у вигляді фотографій, кольорових і чорно-білих, як у гігантському калейдоскопі, — так зі мною було завжди, із самого раннього дитинства. Те саме колись пробував пояснити ще Андрій Тарковський.
Я пам’ятаю, як у якомусь зі своїх нечисленних інтерв’ю він розповідав, що бачить і запам’ятовує все, що з ним відбувається, у вигляді статичних картинок або такого собі різновиду віртуального живопису — із цього, мовляв, і виходять потім його фільми…

Здається, в одному з фільмів Етторе Скола (це був чудовий «Ми так любили одне одного», якщо я не помиляюся) я вперше побачив марітоцці — маленькі здобні булочки з родзинками та збитими вершками, які були дуже популярні у 50-ті й 60-ті роки в Римі.
Їх у той час традиційно подавали на сніданок у всіх кав’ярнях і ресторанчиках міста, доки пізніше до італійської кулінарії не прийшли нові технології, а місце марітоцці не посіли корнетті (італійські круасани). Тепер ви не зустрінете ці булочки в італійських кафе, як раніше (хіба що в одній із найкращих у Римі патисерій Regoli, де й досі випікають марітоцці і якій, до речі, вже понад 100 років!), але завдяки зовсім нескладному способу приготування їх цілком легко й просто можна спекти вдома.

Ось цим ми з вами зараз і займемося! ))

Ці римські булочки зі збитими вершками приготовані за мотивами рецепта марітоцці, записаного королевою італійської кухні середини минулого століття, авторкою відомої кулінарної книги «Талісман щастя» Адою Боні. Крім усіх інших звичних для цієї страви інгредієнтів, наші марітоцці містять такі компоненти, як кедрові горішки, а також апельсинова цедра.

(на вісім марітоцці)

Інгредієнти для марітоцці:

• 200 грамів звичайного борошна
• 1 упаковка сухих активних дріжджів (7–10 грамів)
• 60 мл теплої води
• 1 куряче яйце
• 50 грамів домашнього вершкового масла (кімнатної температури)
• 50 грамів цукру-піску
• 50 грамів кедрових горіхів
• 70 грамів родзинок, попередньо замочених у теплій воді, а потім підсушених за допомогою паперових серветок
• 20–25 грамів дрібно нарізаних апельсинових цукатів
• Цедра одного лимона й половини апельсина
• Сіль

Інгредієнти для вершкового крему:

• 400 мл жирних вершків, збитих до стану щільних піків разом із 4–5 краплями ванільної есенції

Приготування:

1. Протягом 10–12 хвилин розчиняємо сухі дріжджі в теплій воді. Потім додаємо четверту частину борошна й ретельно перемішуємо, щоб вийшла консистенція гладкої пасти. Це буде наша закваска для тіста. Накриваємо серветкою й даємо відпочити в теплому місці, доки не з’явиться безліч бульбашок.
2. Висипаємо борошно, що залишилося, на робочу поверхню, як люблять це робити італійці. Формуємо всередині борошна невелике заглиблення й додаємо туди готову закваску, яйце, цукор, масло та щіпку солі. Вручну змішуємо інгредієнти за допомогою виделки, роблячи кругові рухи від центру до країв, з’єднуючи отриману суміш із борошном. Необхідно досягти того, щоб ваше тісто було ніжним і водночас зберігало форму, регулюйте його стан за допомогою води (як зробили ми) або борошна (як робила Ада Боні). Після цього даємо готовому тісту постояти одну годину за кімнатної температури, щоб воно піднялося.
3. Приплющуємо тісто у формі прямокутника й викладаємо зверху родзинки, кедрові горіхи, цедру та цукати. Складаємо тісто навпіл і знову приплющуємо. Повторюємо цю операцію кілька разів, доки додані інгредієнти добре не перемішаються з тістом.
4. Тепер ділимо тісто на вісім рівних частин вагою приблизно по 70 грамів. Формуємо з них невеликі видовжені булочки й кладемо на деко, попередньо застелене папером для випікання. Даємо тісту постояти ще близько 30 хвилин.
5. Тим часом запалюємо духовку й піднімаємо в ній температуру до 180 градусів.
6. Випікаємо наші булочки 10–15 хвилин або доки вони трохи не піднімуться й злегка не підрум’яняться зверху та знизу. При цьому марітоцці повинні залишатися ніжними й повітряними всередині.
7. Коли марітоцці будуть готові, дістаємо їх із духовки й даємо повністю охолонути. Потім надрізаємо навпіл (але не до кінця) й начиняємо свіжозбитими вершками.