Сендвіч зі смаженою бараниною, карамелізованими зеленими помідорами, цибулею та руколою

Залишки баранини з учорашнього дня! «Хіба таке можливо? — запитаєте ви. — Невже це не жарт? Де ж таке бачено, щоб добре промаринована й запечена в духовці для недільного сімейного обіду бараняча ніжка або пара молоденьких ніжних лопаток залишилися недоїденими й із ганьбою вирушили до холодильника до наступного дня?» «А чому б і ні, — відповім я вам. — Особливо якщо навмисно приготувати трохи більше м’яса, ніж потрібно — усе одно палити газ у духовці! — і завдяки цьому в понеділок уранці легко й швидко зробити, наприклад, чудові сендвічі зі смаженою бараниною, карамелізованими зеленими помідорами, цибулею та руколою — для шкільного ланчу дитині або обіднього перекусу чоловікові чи дружині»

Ось уже багато років поспіль ми готуємо баранину приблизно двічі на місяць і ніколи не зраджуємо цій традиції. Усі ці роки я купую баранину в одного й того самого м’ясника на ім’я Міша. Утім, Бог знає, як насправді звати мого м’ясника! Здається, він азербайджанець, а представники цієї національності в нашій країні з якоїсь невідомої мені причини мають звичку змінювати свої імена на наші — така собі соціальна мімікрія. Причому ця заміна часом відбувається дуже некоректно: наприклад, людину-азербайджанця звати Аббас, а ступивши на нашу українську землю, він чомусь пропонує називати себе Мішею. І який тут зв’язок, скажіть на милість?

Міша — неповороткий і трохи дурнуватий хлопець із постійно заклопотаним виразом обличчя, ніби він безперестанку намагається розв’язати проблему щонайменше планетарного масштабу. Перш ніж іти до нього по покупку, я традиційно ввечері, напередодні визначеного дня, телефоную й пояснюю, яка саме частина баранчика потрібна мені цього разу, — інакше доброго м’яса можна й не придбати. Але навіть після мого дзвінка Міша, або Аббас, або як там його насправді, примудряється все забути й переплутати, а коли я з’являюся в м’ясних рядах, довго дивиться на мене невпізнанними очима. Доводиться знову розповідати йому про своє замовлення, і тоді він, крекчучи, занурює руки в купу м’яса на рубальному столі за його спиною та дістає звідти потрібний шматок. Я звик до його забудькуватості та інших дивацтв характеру — можливо, це теж частина згаданої мімікрії.

Так… До чого це я? А до того, що нещодавно я вкотре купив у Міші шматок ягнятини вагою близько півтора кілограма — це була найніжніша лопатка. Цього разу угода минула без проблем, і я отримав саме те, що хотів. Юля запекла лопатку цілою в духовці разом із великими часточками цибулі, розрізаними навпіл головками часнику, солодким перцем і помідорами. Рецепт баранини, запеченої в духовці по-грецьки, або «клефтіко», ви за бажання можете знайти в блозі. Після нашої вечірньої трапези залишилося трохи цієї баранини — розкішної, слід сказати, такої, що танула в роті й мала хрумку коричневу скоринку! — тому того самого вечора було придумано рецепт сендвіча зі смаженою бараниною, карамелізованими зеленими помідорами, цибулею та руколою.

Ми, звісно, приготували його наступного дня — особливо не зволікаючи, щоб м’ясо не залежувалося. Це було просто й водночас дуже смачно. Тому наполегливо рекомендую!

(розраховано на два великі сендвічі)

Інгредієнти:

• 300 грамів смаженої баранини, нарізаної довгастими тонкими шматочками (якщо у вас такої немає, можна спеціально приготувати для цієї страви баранячу лопатку; тоді, мабуть, м’яса вийде більше, ніж на два сендвічі)
• 2 середні головки червоної цибулі (почистити й нарізати тонкими півкільцями)
• 4 зелені помідори-сливки (нарізати кружальцями завтовшки до 1 см)
• 1 маленький пучок руколи (промити під проточною водою) або латуку (промити, видалити грубі частини й порвати на смужки)
• 1 маленький пучок кінзи (розібрати на ніжні гілочки)
• 1 столова ложка бальзамічного оцту
• 1 столова ложка цукру
• 1 столова ложка вершкового масла
• 2 столові ложки оливкової олії
• 1 свіжа чіабата або багет (розрізати горизонтально навпіл, а потім упоперек, щоб вийшло два однакові за розміром сендвічі)
• Сіль і перець

Приготування:

1. У великій сковороді на середньому вогні нагріваємо вершкове масло й оливкову олію, додаємо цукор і помішуємо, доки він повністю не розчиниться. Обсмажуємо помідори, доки вони злегка не карамелізуються. Викладаємо на тарілку й одразу додаємо до сковороди цибулю. Готуємо впродовж 8–10 хвилин; за потреби можна додати оливкової олії та цукру.
2. Паралельно в іншій сковороді, додавши 2–3 столові ложки води, підігріваємо баранину, щоб у сендвічах вона була теплою.
3. Тепер можна складати сендвічі. На нижні половини чіабати викладаємо кінзу, а потім порівну баранину, цибулю й помідори. Зверху кладемо руколу. Солимо й перчимо до смаку. Збризкуємо рештками соусу зі сковороди, в якій була цибуля з бальзамічним оцтом. Накриваємо верхніми половинами чіабати й негайно подаємо до столу. Якщо сендвічі готували на винос, загортаємо їх у пергаментний папір.