Стручкова квасоля, смажена в сухарній крихті, або про те, що я робив у Торонто

У Торонто я побував на початку дев’яностих. Місцевий університет запросив мене в межах культурного обміну, який був модним у ті часи у відносинах між Заходом і СРСР, прочитати лекцію про дотримання прав людини в моїй країні. Після кількох гучних політичних справ, у яких я виступав як адвокат, тоді в Україні про мене знали багато хто, тож фактичного матеріалу для згаданої лекції в мене було вдосталь. До речі, якщо не рахувати кількох років мандрів морями й океанами, це був мій перший цілком самостійний і ні від кого не залежний виїзд за кордон.

Торонто одразу мені сподобався. Це було велике, багатонаціональне й дуже красиве місто з привітними людьми, які вміли абсолютно щиро усміхатися та віталися на вулиці, варто було лише поглянути їм у вічі, — це вразило мене насамперед. Ці люди насправді виявилися також дуже начитаними (що повністю руйнувало мій стереотип про «найбільш читаючий народ у світі»), а ще повально захоплювалися музикою — особливо джазом. Такої кількості чудових джазових клубів, як у Торонто, я більше не зустрічав у жодному місті планети. Ну, хіба що в Нью-Йорку…

Неабияк здивувала мене й кухня цього міста. Так само, як і Торонто, вона була представлена різними культурами. Тут майже скрізь поруч сусідили ресторанчики з китайською, в’єтнамською, корейською, грецькою, італійською, індійською, португальською, японською та іншими національними кухнями. Ми з друзями щоразу ходили до різних — хотілося скуштувати все.

Але якщо говорити про місцеву кулінарію, то найбільше привертало увагу різноманіття вуличної їжі. Практично в кожному кварталі (навіть у сіті, діловій частині міста) можна було чудово поїсти чогось гарячого й смачненького за зовсім смішні гроші. Принагідно хочу запевнити вас, що все це було найвищої якості — у сенсі свіжості продуктів і достовірності смаку.

Особливо багато фургонів і причепів, з яких до мене долинали різноманітні запаморочливі аромати, можна було зустріти в прилеглих до центру районах — у даунтауні. Вранці та вдень я нерідко користувався цією чудовою обставиною й перепробував безліч дуже смачних речей.

Це було взимку, але хлопці розповідали мені, що влітку, крім усього іншого, ліванці тут продають чудове домашнє морозиво та заморожений солодкий йогурт.

Ну і, звісно, я не міг не звернути уваги на найвищу кавову культуру в Торонто. На каві тут зналися й уміли готувати її чудово. Одне слово, скуштувавши місцеве капучино, я дуже заповажав жителів цього прекрасного мегаполіса.

Одним із шедеврів вуличної їжі, на який я натрапив на Дандас-стріт, була зелена квасоля, смажена в борошні та сухарній крихті (це вам не картопля фрі). І хоча тепер я дотримуюся певних правил у харчуванні й намагаюся їсти менше смаженого, цим рецептом я неодмінно маю з вами поділитися. ))

Утім, можливо, я не відкрию вам великої таємниці, якщо скажу, що, скориставшись порадами в цьому рецепті, ви можете приготувати так багато інших овочів: цибулеві кільця, цвітну капусту, гриби, сир і навіть зелень (цей список можна продовжувати до нескінченності).

Інгредієнти:

• 500 грамів зеленої стручкової квасолі (почистити)
• Половина склянки борошна
• Половина склянки сухарної крихти
• Половина столової ложки часникового порошку
• Половина чайної ложки орегано (материнки)
• 2/3 склянки молока
• 1 велике куряче яйце
• Рослинна олія (для смаження овочів)

Приготування:

1. Змішуємо в мисці сухарну крихту, борошно, материнку та часниковий порошок.
2. Окремо в іншій мисці змішуємо молоко й куряче яйце, злегка збиваємо.
3. Перед смаженням квасолі потрібно підготувати чавунний казанок або каструлю з масивним дном (для смаження).
4. Вливаємо в казанок достатню кількість рослинної олії та нагріваємо її до 175–180 °C, контролюючи температуру кухонним термометром. Беремо квасолю, занурюємо її в суміш молока та яйця, потім обвалюємо в суміші сухарної крихти, часникового порошку, материнки й борошна. Смажимо невеликими порціями 3–5 хвилин до рум’яної скоринки. Готову квасолю викладаємо на решітку або паперові рушники; не накриваємо, щоб паніровка залишалася хрусткою.
5. Ось і все, смачного!