Сільський тарт із вишнею, вершковим сиром Філадельфія і мигдальними горіхами

Щоразу, коли ми заводимо розмову про французькі кондитерські вироби, то зазвичай відразу ж уявляємо собі старовинні патисерії, де багато скла й світла, а на ажурних вітринах тягнуться до стелі піраміди макаронів найрізноманітніших пастельних тонів, а також усіма кольорами веселки сяють усілякі фруктові тарти, повітряні рожево-білі безе, ароматні крем-брюле, вигадливо прикрашені профітролі, еклери і, чимось схожі на наш наполеон, витончені мільфеї…

Можливо, багато в чому це й відповідає тим реаліям, які становлять сьогодні кондитерський світ Франції. Однак, коли справа доходить до домашньої випічки, ті самі французи можуть найрішучішим чином зруйнувати всі ваші піднесені уявлення про місцеві традиції солодкої випічки.

Не пам’ятаю вже, де саме я це прочитав (цитата збереглася, а її автор, знаєте, загубився), але якийсь відомий кулінарний письменник, розповідаючи про французьку кухню, зауважив: «Хай би як шикарно виглядала французька господиня, що приймає вас, її солодке частування незмінно виглядатиме зовсім по-сільському, тобто так, ніби його щойно приготували в сільському домі її рідної бабусі».

Деякі рецепти домашньої випічки — до речі, цілком актуальні й сьогодні — мають, як правило, багатовікову історію й передаються з покоління в покоління. Схоже, час зовсім не владний над ними. Такі рецепти настільки прості й багаторазово вивірені, що француженки часто готують їх, як у нас люблять казати, «із заплющеними очима», а у Франції використовують для цього більш просторічний вислів — au pif (вимовляється «о-піф»), що умовно можна перекласти як «на нюх». Саме наш сьогоднішній сільський тарт із вишнею, вершковим сиром і мигдальними горіхами належить до цієї категорії страв, які будь-який французький кухар може приготувати о-піф. Він являє собою тонкий і шаруватий хрусткий корж, випечений із тіста пате бризе, з мигдальними горіхами в карамелізованому цукрі, м’яким сиром, збитим із вершками, і цілою вишнею, вимоченою в червоному міцному вині на кшталт Порто.

Я знаю, будь-яка згадка про тісто (тим більше з такою мудрованою назвою) може привести деяких моїх читачів у цілковитий жах. Але поспішаю вас запевнити, що пате бризе — тісто, розраховане на чайників, і ви в цьому зможете легко переконатися, звернувшись до його рецепта в нашому блозі.

Вам здасться це дивним, але вся принада цього простого французького пирога ґрунтується на його візуальній недосконалості, властивій більшості сільських страв. Чого зовсім не скажеш про його чудовий смак.

(розраховано на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• Пате бризе для коржа
• 200 мл жирних вершків для збивання
• 130 грамів сиру Філадельфія
• 400 грамів стиглої великої вишні (кісточки видалити)
• 40 грамів мигдальних пелюсток
• 1 великий яєчний жовток
• 50 грамів цукру
• 30 грамів цукрової пудри з ваніллю
• 1 столова ложка лимонної цедри
• Пів склянки червоного солодкого вина (наприклад, Порто)

Приготування:

1. У невелику миску викладаємо вишню й рясно скроплюємо вином. Відставляємо вбік до потреби. Час від часу акуратно перемішуємо.
2. Нагріваємо духовку до 180 градусів за Цельсієм.
3. Тим часом розкачуємо тісто у формі прямокутного листа з приблизними розмірами 25×28 см і завтовшки близько 3–4 мм. Перекладаємо його на деко, застелене пергаментним папером. Охолоджуємо в холодильнику 30 хвилин.
4. Потім змащуємо тісто жовтком. Посипаємо зверху цукром, мигдалем і щіпкою солі грубого помелу. Запікаємо в духовці протягом 30 хвилин. Коли корж буде готовий, даємо йому відпочити поза духовкою близько 1 години.
5. У мисці середнього розміру збиваємо вершки із цукровою пудрою до стану щільних піків. Додаємо сир і лимонну цедру, після чого обережно перемішуємо.
6. Перед самою подачею змащуємо корж рівним шаром вершкової суміші й прикрашаємо вишнею.
7. Подаємо до столу негайно.