Томатний суп із локшиною по-мексиканськи, або «Сопа де фідео»

Приготована на овочевому бульйоні й томатному соусі з додаванням локшини, добре обсмаженої з цибулею та часником, заправлена щедрою порцією каєнського перцю, кмином і коріандром, настільки густа, що часом важко зрозуміти, що це: чи то суп із локшиною й томатами, чи то локшина, яка плаває в насиченій спеціями та цибулево-часниковими ароматами томатній юшці, — сопа де фідео є чудовим і водночас типовим зразком мексиканської кулінарної культури. Кожен, хто її скуштував, немов здійснює подорож у сповнений живої та яскравої історії світ мексиканської національної кухні.

Гастрономічні уявлення мексиканців про їжу почали формуватися дуже давно — близько трьох тисячоліть тому, ще за часів мая та ацтеків. Спосіб ведення зрошувального землеробства, а також вирощувані в той період сільськогосподарські культури (кукурудза, бобові) й овочі (ачіоте — використовується для приготування приправи, авокадо, кактуси, помідори, кабачки, юка — бульби, що нагадують картоплю) на багато століть уперед визначили смаки народів, які населяли ці землі. Та й сьогодні названі продукти становлять основу раціону сучасних жителів Мексики.

Щоб зрозуміти, як з’явилася мексиканська кухня в її нинішньому вигляді, нам неминуче доведеться звернутися до подій XVI століття, коли іспанські конкістадори вторглися на землі ацтеків. Перше, з чим зіткнулися іспанці, прибувши до Нового Світу, — це добре розвинена кухня ацтеків, цілком упізнавана в сучасних мексиканських стравах. Уже тоді ацтеки пили гарячий шоколад, підсолоджений медом. Вони готували різноманітні страви з кукурудзи, бобів, м’яса свійських тварин, дичини, риби й тропічних фруктів. Уже тоді вони готували тамалес — кукурудзяне тісто з м’ясною начинкою під дуже гострим соусом, запечене в банановому або кукурудзяному листі, — рецепт якого зберігся в незмінному, у буквальному сенсі слова, вигляді до сьогодні. Своєю чергою іспанські конкістадори принесли до місцевої кухні пшеницю й рис, оливки та оливкову олію, спеції (наприклад, кмин), цитрусові, горіхи, трави й багато іншого, зокрема нові способи та технології приготування їжі…

Мексика здобула незалежність від іспанської корони 1821 року. За імператора Максиміліана, який правив Другою Мексиканською імперією за підтримки Франції, на місцеві гастрономічні вподобання помітно впливала французька кухня.

Крім історичного впливу давніх предків мексиканців, іспанської та французької кухонь, а також регіональних відмінностей, що в Мексиці дуже виразні, мексиканська національна кухня завжди вирізнялася класовими відмінностями. Упродовж усієї історії цієї держави тут існувала фінансова прірва між багатими й бідними. Саме цим пояснюється те, що основною їжею останніх завжди були кукурудза й боби, а також велика кількість гострого перцю в усьому, що готували мексиканські бідняки, адже така їжа коштувала їм дуже дешево. Водночас заможні мексиканці більше тяжіли до «офранцужених», тобто досить дорогих за складом страв. Хоча заради справедливості слід зазначити, що в останні кілька десятиліть у меню бідних мексиканців з’явилося чимало страв, у яких каєнський перець далеко не завжди присутній у незмірних кількостях. Однією з таких страв є мексиканський суп із томатами та локшиною.

Сопа де фідео (ісп. — sopa de fideo) перекладається як «суп із локшиною». Основою цього супу є помідори — свіжі або консервовані, залежно від сезону й побажань. Сопа де фідео дуже популярна серед мексиканців і часто з’являється в домашньому меню будь-якої мексиканської родини незалежно від її матеріального становища. Характерна особливість цього супу полягає в тому, що локшину в ньому не варять, як заведено зазвичай, а готують у сковороді на оливковій олії разом із цибулею, часником і спеціями, і лише потім для завершення страви додають до неї бульйон.

Сопа де фідео — прекрасне, добре збалансоване поєднання ароматів і смаків. Крім овочевого бульйону, помідорів, цибулі та часнику, у ній є кмин, кінза — як насіння, так і свіжа зелень, — авокадо та чилі або халапеньйо (гострий мексиканський перець — куди ж без нього!). За бажання майже наприкінці до цього наваристого супу можна додати нарізану маленькими шматочками й попередньо обсмажену на сковороді або грилі телятину чи свинину.

(для 4 осіб)

Інгредієнти:

• 225 грамів локшини з твердих сортів пшениці — можна взяти будь-яку італійську локшину, не скручену в гнізда (поламати на шматочки завдовжки до 3–4 см)
• 1 банка томатів без консервантів (400 грамів)
• 2 середні головки червоної цибулі (очистити й нарізати півкільцями)
• 8 великих зубчиків часнику (очистити й розчавити ножем)
• 1 авокадо (почистити й дрібно посікти)
• Пів літра натурального томатного соку з м’якоттю
• 1 літр овочевого бульйону
• Свіжовичавлений сік одного лайма
• Невеликий пучок кінзи (розібрати на листочки й грубо посікти)
• 1 чайна ложка сушеного орегано
• 1 чайна ложка кмину (обсмажити й подрібнити)
• 12 горошин духмяного перцю (обсмажити й подрібнити)
• 2 щедрі дрібки сушеного перцю чилі великими пластівцями
• Якісна оливкова олія першого віджиму
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. Спочатку варимо овочевий бульйон за рецептом із нашого блогу.
2. Коли бульйон готовий, у сотейнику з високими стінками нагріваємо 60 мл оливкової олії та, додавши спеції, на середньому вогні смажимо цибулю, часник і локшину, доки овочі й локшина не підрум’яняться. Стежимо, щоб локшина не пригоріла.
3. Додаємо в сотейник помідори, попередньо розім’явши їх виделкою. Вливаємо овочевий бульйон і томатний сік. Доводимо до кипіння й готуємо 7–8 хвилин, доки локшина не стане м’якою.
4. Вимикаємо вогонь, вливаємо сік лайма й додаємо до супу кінзу та шматочки авокадо. Солимо до смаку, накриваємо кришкою й залишаємо на 10–15 хвилин.
5. Подаємо гарячим, прикрасивши часточкою лайма, шматочком авокадо та гілочкою кінзи.