Індонезійський курячий суп «лакса»

Лакса — гострий суп із локшиною, популярний у перанаканській кухні. Перанаканцями називають нащадків китайських переселенців, які в Середньовіччі — переважно у XV–XVII століттях — масово мігрували на Малакку (великий півострів у Південно-Східній Азії, що є краєм Індокитаю), а також на Зондський архіпелаг (розташований між Малаккою та Новою Гвінеєю й переважно належить Індонезії).

Утім, щодо походження лакси існують різні теорії. Наприклад, в Індонезії вірять, що страва народилася в китайських поселеннях на узбережжі океану як результат змішання кулінарних традицій, привезених китайськими торговцями з Піднебесної, і тих, що переважали в місцевій кухні. У ті давні часи в Південно-Східній Азії лише китайські купці наважувалися здійснювати морські подорожі до інших країн. Під час таких далеких переходів китайські мореплавці нерідко осідали у згаданих регіонах, одружувалися, а їхні місцеві дружини приправляли звичний китайський суп із локшиною для своїх чоловіків кокосовим молоком та іншими малайсько-індонезійськими спеціями. Так народилася лакса, так із часом з’явилася перанаканська кухня — гібрид китайської та місцевої культури харчування.

У Малайзії впевнені, що вперше лаксу приготували в Малакці. У Сінгапурі вважають, що цей суп — дітище місцевої «катонгської» версії, яка виникла внаслідок поєднання перанаканської та сінгапурської кухонь.

Оскільки суп лакса можна зустріти в регіоні в найрізноманітніших варіаціях, важко встановити, хто саме створив цю страву. Водночас слід зазначити, що лакса зустрічається переважно в таких портових містах, як Пенанг, Медан, Малакка, Сінгапур, Палембанг і Батавія (нині Джакарта), які в минулому фактично були головними зупинками на водному шляху торговців спеціями. Інтенсивні торговельні зв’язки між названими портами сприяли культурному обміну, частиною якого був і обмін кулінарними ідеями та рецептами різноманітних страв.

Лакса традиційно складається з рисової локшини або вермішелі, а також курятини, креветок чи риби. Її готують на гострому бульйоні з додаванням кокосового молока або кислого «асаму» (плодів тамаринду чи гелугуру). Ця перша страва широко поширена в Індонезії, Малайзії, Сінгапурі та Південному Таїланді.

Найбільшої популярності лакса набула в Малайзії та Індонезії, завдяки цим країнам вона отримала й міжнародне визнання. Путівник CNN відзначив «асам лаксу» з Пенанга як одну з п’ятдесяти найвишуканіших страв світу. Заслужене місце в цьому списку отримала й сінгапурська карі-лакса.

В Індонезії суп лакса — типовий приклад місцевої комфортної та зігрівальної їжі. Його їдять переважно в прохолодну дощову погоду. Хоча популярність лакси в країні дещо затьмарює «сото» — дуже схожий на лаксу місцевий суп, який частіше можна зустріти з рисом, а не з локшиною. У сучасному варіанті індонезійської лакси її іноді готують із японською пшеничною локшиною удон.

Сьогоднішній варіант супу лакса трохи адаптований до наших українських смаків, здебільшого це стосується його гостроти.

(на чотири порції)

Інгредієнти для пасти лакса:

• 1 невеликий свіжий перець чилі (насіння видалити й подрібнити)
• 1,5 см кореня імбиру (почистити й грубо порубати)
• 3 великі зубчики часнику (почистити й розчавити ножем)
• 3 середні цибулини шалоту (почистити й подрібнити)
• 1 стебло лемонграсу (видалити верхній грубий шар, подрібнити)
• 1 чайна ложка насіння коріандру (обсмажити й розтерти)
• 1 чайна ложка кмину (обсмажити й розтерти)
• Половина столової ложки карі
• Чверть склянки рослинної олії

Інгредієнти для супу:

• Половина молодої домашньої курки вагою близько 700–800 грамів
• 200 грамів рисової вермішелі або локшини
• 1 літр курячого бульйону
• 360 мл кокосового молока
• 2 чайні ложки коричневого цукру
• Чверть склянки рослинної олії
• Морська сіль

Інгредієнти для подавання:

• Листя м’яти
• Зелена цибуля
• 2 середні свіжі огірки (нарізати соломкою)
• 4 зварені круто яйця (почистити й розрізати навпіл)

Приготування:

1. Спочатку ставимо варити курячий бульйон із наявної в нас половини курки.
2. М’ясо готової курки відокремлюємо від кістки й розриваємо на невеликі шматочки. Викладаємо на тарілку й накриваємо плівкою.
3. Потім можна приготувати пасту лакса. Для цього на сухій сковороді на середньому вогні обсмажуємо, помішуючи, імбир і часник протягом кількох хвилин, щоб вони трохи підрум’янилися. Викладаємо на тарілку.
4. Перебиваємо в блендері перець чилі, шалот, лемонграс, рослинну олію, коріандр, карі, кмин, імбир і часник до однорідної пастоподібної консистенції. Усе це можна зробити заздалегідь. На цьому етапі паста може зберігатися в холодильнику близько тижня або й довше.
5. Далі у великому сотейнику на середньому вогні нагріваємо рослинну олію для супу. Готуємо в ній пасту, доки вона трохи не потемніє. Додаємо половину кокосового молока й продовжуємо готувати, помішуючи, 4–6 хвилин, доки об’єм не зменшиться вдвічі. Вливаємо бульйон, решту кокосового молока й доводимо до кипіння. Після цього кладемо сюди ж шматочки курятини та цукор. Готуємо ще 15–20 хвилин.
6. Тим часом відварюємо вермішель, дотримуючись рекомендацій виробника.
7. Готову вермішель розкладаємо у порційні тарілки й наливаємо суп. Зверху кладемо яйця, огірок, м’яту та зелену цибулю.