Італійський томатний суп, або «цуппа розамарина»
ДО ОБРАНОГО
Цей суп в Італії величають zuppa Rosa Marina, і часто два останні слова в назві пишуть разом — Rosamarina. Розамарина має велику популярність на всьому Апеннінському півострові, але особливо він поширений у південній його частині. У минулому цей самий суп мав дещо іншу назву — rosamarina ca’ pummarola, і спочатку призначався дітям як недорога, ситна й корисна страва.
Як пояснюється в багатьох кулінарних довідниках і путівниках Італією, розамарина — традиційний сільський томатний суп, який готують із додаванням дрібної пасти. Місце народження супу багато кулінарних істориків пов’язують із Неаполем. В основі супу — насичений ароматний бульйон, який готують із помідорами, цибулею, часником і базиліком. Крім того, обов’язковим інгредієнтом тут є «ризоні», дрібна паста, що своєю формою нагадує рис. До речі, італійське слово risoni так і перекладається — «великий рис». Однак у нас ви частіше почуєте другу назву цієї пасти — orzo, що, своєю чергою, перекладається з італійської як «ячмінь».
Термін rosamarina ніяк не пов’язаний із відомою всім своїм характерним запахом і смаком однойменною зеленню. Це радше поетичне відсилання до рожевуватого відтінку бульйону, який з’являється, коли свіжі або подрібнені помідори томляться в супі разом із травами й оливковою олією.
«Засіб від усього» — так в італійських родинах споконвіку визначали місце цього супу в домашньому меню, бо вважалося, що цуппа розамарина не лише здатний швидко відновлювати сили, а й наділений лікувальними властивостями — особливо якщо йдеться про застуду, коли хворий потребує теплої та заспокійливої їжі. Сьогодні для багатьох італійців такий суп є одним з уособлень домашньої їжі та ностальгійних спогадів про дитинство.
Наш сьогоднішній суп традиційно має досить густу консистенцію, що нагадує рисову кашу з великою кількістю підливи, але його за бажання можна зробити рідкішим. У будь-якому варіанті це комфортна, душевна страва, один із найкращих витворів неаполітанської кухні.
Подавати цуппа розамарина рекомендується, щедро скропивши оливковою олією та посипавши Парміджано Реджано.
Розраховано на 4–6 порцій
- Підготовка
- 15 хв
- Приготування
- 30 хв
- Очікування
- 0 хв
- Загальний час
- 45 хв
- ккал
- 501
- Білки
- 20 г
- Жири
- 22,5 г
- Вуглеводи
- 57 г
Приготування
- Коротко бланшуємо помідори у великому сотейнику з киплячою водою. Переносимо на дошку й очищаємо від шкірки. Нарізаємо кубиками та складаємо в миску. Відставляємо вбік.
- У великій сковороді з товстим дном об’ємом приблизно 4–5 літрів розігріваємо оливкову олію на середньому вогні. Коли олія добре прогріється й почне злегка мерехтіти, додаємо цибулю та, помішуючи, готуємо близько 4 хвилин, поки вона не стане м’якою. Потім додаємо часник і готуємо ще 1 хвилину.
- Всипаємо у сковороду підготовлені помідори разом із соком, 2 столові ложки свіжого базиліку, сіль, чорний перець і склянку гарячого овочевого бульйону. Збільшуємо вогонь, щоб помідори почали активно побулькувати, і накриваємо сковороду захисною сіткою від бризок. Час від часу перемішуємо, щоб помідори не прилипали до дна.
- Через 10 хвилин вливаємо решту бульйону. Знову доводимо суп до помірного кипіння.
- Потім всипаємо пасту орзо й постійно перемішуємо, поки суп знову не почне побулькувати. Тоді зменшуємо вогонь до помірного й готуємо пасту майже до стану аль денте, часто помішуючи, щоб орзо не прилипало до дна.
- Додаємо пармезан, решту базиліку й томатну пасту. Перемішуємо та готуємо ще кілька хвилин, поки орзо не стане повністю готовим.
- Подаємо відразу, щедро посипавши кожну порцію тертим пармезаном і скропивши оливковою олією.
КОМЕНТАРІ