Бараняча нога, запечена в духовці по-тосканськи

Грудень — як завжди, у своєму репертуарі. Поспішає якнайшвидше вичерпати щорічний календарний ліміт у вигляді якоїсь безглуздої послуги січню, суть якої щоразу туманна для мене й не завжди доречна. Особливо якщо ти несподівано для себе закохався — або закохалася — і в тебе з’явився серйозний привід, щоб слідом за відомим персонажем одного німецького фарсу — принагідно зізнаюся вам, я ніколи не любив Ґете — з майже щирим захватом закричати: «Verweile doch! Du bist so schön!», а тут у тебе крадуть просто з-під носа наймиліше й найшвидкоплинніше свято року. До чого це я? Та до Нового ж року, друзі! Звісно, до Нового року!

Тепер про бажання — ви ж пам’ятаєте, що з ним треба бути обережнішим… адже хіба не хоче кожен із нас, щоб у цьому прийдешньому Новому році боженька зробив усе краще, ніж раніше, краще, ніж у 2015-му. Це не лише в сенсі просування по службі, підвищення зарплати й несподіваної спадщини, що звалилася на голову від покійної рідної тітки з Житомира — а ще краще із Сан-Франциско, — а «краще» в сенсі Любові, Натхнення або просто чогось Нового, не такого, як завжди. І всього цього, якщо ви встигли звернути увагу на граматичні сигнали, які я вам посилав, обов’язково побільше й обов’язково з великої літери! Ось такі рожеві соплі… але мої соплі — передноворічні, one hundred percent natural, без яких я вже, мабуть, не зможу: надто старий, щоб змінювати звички. Це як радянське шампанське, якщо ви розумієте, про що я… )))

Олів’є, вінегрет, холодець, шуба, завиванці — це також частина ритуалу, про який я вже цілу сторінку намагаюся вам розповісти. Скільки цьому років — шістдесят, сімдесят? — я вже не згадаю. Просто все це завжди було в мені, починаючи з того моменту, як я став себе усвідомлювати, і все це зникне з моєї уяви або, точніше, пам’яті, найімовірніше, лише разом зі мною.

Я знаю, багато людей мого покоління, так само як і я, залишилися вірними своїм звичкам, але все ж… може, варто спробувати замість тих самих завиванців із чорносливом і горіхами або традиційної яловичини під сиром по-французьки ризикнути й приготувати щось інше? Та ось хоча б запекти в духовці баранячу ногу цілою. Чудова, до речі, страва на новорічні свята й проста в приготуванні, як дерево.

(розраховано на 4–6 порцій)

Інгредієнти:

• Бараняча нога — 2–2,5 кілограма; баранина не повинна бути пісною, жир не обрізати!
• 6 очищених зубків часнику, дрібно посічених
• 1 чайна ложка материнки
• 1 чайна ложка фенхелю
• 1 чайна ложка зіри — якісної, високогірної
• 10 горошин духмяного перцю
• 10 горошин гострого чорного перцю
• 5 ягід ялівцю
• 150 мл білого сухого вина
• 2 столові ложки вишневого оцту
• Добра оливкова олія першого віджиму
• Морська сіль грубого помелу

Приготування:

1. Змішуємо духмяний і гострий перець, ягоди ялівцю, зіру та фенхель, грубо товчемо в ступці товкачиком. Перекладаємо в широку миску, додаємо всі інші інгредієнти: часник, материнку, вишневий оцет, вино, сіль і 100 мл оливкової олії. Добре перемішуємо й отриманою сумішшю обмазуємо баранячу ногу — перед цим її необхідно промити під проточною водою й насухо витерти серветками. Загортаємо мариновану баранину у фольгу й ставимо в холодильник на 8–10 годин, щоб маринад добре просочив м’ясо.
2. Нагріваємо духовку до 170 градусів Цельсія.
3. Кладемо баранячу ногу у форму — просто у фользі — й запікаємо в духовці 1,5–2 години. Потім розкриваємо фольгу, збільшуємо температуру до 200 градусів і готуємо ще 30–35 хвилин, кожні 10 хвилин поливаючи підливою, що зібралася на дні форми.