Довгий шлях шафрану. Частина п’ята

Коли у 1347–1350 роках Чорна смерть (чума) вразила дві третини населення європейського континенту, попит на шафран і його вирощування досягли тут небачених висот. Його популярність зросла так значно у зв’язку з вірою в медичні властивості цієї квітки та її здатність подолати страшне захворювання. Водночас більшість фермерів, які мали достатні знання й досвід вирощування шафрану, померли від епідемії чуми, і практично весь шафран імпортували до Європи з інших країн.

Однак найякісніші зразки шафрану були недоступні європейцям у зв’язку з тією напругою, яка виникла між християнським і мусульманським світом через хрестові походи. Таким чином, центральну й північну частину Європи постачав шафраном переважно Родос (один з островів Греції). Шафран у цей час став однією з відправних точок зростання ворожості між занепалим класом європейської знаті та класом купців, добробут якого постійно зростав. Прикладом цього слугує добре відома історія 14-тижневої «шафранової війни», що спалахнула в Базелі (Швейцарія) після того, як судно з вантажем шафрану пограбували представники знаті. Війна тривала доти, доки цінний вантаж не повернули. Украдені тоді 360 кг шафрану на сьогоднішньому ринку коштували б п’ятсот тисяч доларів.

У XIII столітті весь бізнес, пов’язаний із купівлею, транспортуванням і продажем шафрану, був просто пронизаний історіями про масові випадки пограбувань і піратство. Більшість піратів у Середземному морі часто ігнорували вантажі із золотом і полювали на судна венеційських та генуезьких купців, які перевозили шафран для європейського ринку. Більшість жителів Базеля почали побоюватися піратських нападів і у зв’язку із цим взялися вирощувати шафран на своїй землі.

Після кількох років великих і прибуткових урожаїв шафрану Базель, порівняно з іншими містами Європи, почав процвітати. А вивезення цибулин шафрану за межі міста заборонили законодавчо й суворо охороняли. Через десять років урожайність шафрану в Базелі почала помітно знижуватися, і його перестали тут культивувати.

Центр торгівлі шафраном по всій північній і центральній частині Європи перебрався до Нюрнберга, тоді як венеційці продовжували домінувати в Середземномор’ї. У Європі можна було зустріти шафран з Австрії, Криту, Франції, Греції, Туреччини, Сицилії та Іспанії.

На той час на європейському ринку можна було виявити чимало зразків фальсифікованого шафрану. Шафран вимочували в меду, змішували з пелюстками календули, тримали у вологих підвалах з єдиною метою — штучно збільшити його вагу. Усе це спонукало владу Нюрнберга до написання так званого «Шафранового кодексу», який регулював усі питання, пов’язані з якістю шафрану та торгівлею ним. Злочинців, причетних до підроблення шафрану, штрафували, саджали до в’язниці або обезголовлювали. Невдовзі пальму першості в торгівлі шафраном перехопила Велика Британія.

Згідно з однією з версій, шафран поширився у прибережних регіонах східної частини Англії ще в XIV столітті за часів царювання Едварда III. У наступні роки шафран почали культивувати майже по всій території країни. Особливо активно його вирощували в Норфолку, Саффолку й Кембриджширі. Англійський історик Роланд Паркер так описує культивування шафрану селянами села Фокстон у XVI–XVII століттях: «Зазвичай люди висаджували шафранові цибулини на маленьких клаптиках землі — кожен акр, засаджений шафраном, приносив 6 фунтів доходу. Це було дуже вигідно. Тим паче, що за працю розплачувалися лише їжею та прихистком».

Історично довгострокове культивування шафрану збереглося лише в легких, добре дренованих крейдяних ґрунтах, розташованих у передмісті графства Ессекс. Одне з містечок графства назване Саффрон-Волден, оскільки було центром вирощування шафрану. Спочатку це місто мало назву Чепінг-Волден, однак пізніше, щоб підкреслити важливість вирощування шафрану, її змінили. Наприкінці Середніх віків в Англії почали зростати пуританські настрої та змінилося ставлення до їжі — пуритани проповідували простішу й скромнішу їжу, в якій не знаходилося місця такій дорогій спеції, як шафран. У поєднанні з новими завоюваннями британської корони за кордоном це поставило під серйозну загрозу культивування шафрану в самій Англії.

(далі буде)