Глазур із бурбона

Глазур із бурбона — це суміш однойменного віскі, увареного разом з ананасовим соком, коричневим цукром і патокою. Готовий продукт має солодкуватий смак і аромат із виразними димними нотами. Завдяки універсальності таку глазур можна приготувати заздалегідь, доволі довго зберігати в холодильнику й використовувати в найрізноманітніших м’ясних стравах, приготовлених на грилі або сковороді-гриль.

Корінні народи Америки знали ферментацію задовго до прибуття європейців і виготовляли, зокрема, ферментовані напої з агави та кукурудзи. Натомість походження доколумбових технологій дистиляції лишається дискусійним, а виробництво сучасних дистильованих напоїв на кшталт віскі поширилося вже в колоніальну добу.

У перших британських поселеннях у Новому Світі переважали ірландці й шотландці. На свою другу батьківщину вони разом зі своїм укладом життя та кулінарними традиціями привезли також знання про виробництво віскі — а це вони вміли робити майстерно.

Спочатку на заселених європейцями територіях Центральної Америки й Карибського архіпелагу серед міцних алкогольних напоїв переважав ром. Серед заможних родин колоніального Нью-Йорка були й Рузвельти, з яких згодом походили два президенти США — Теодор і Франклін Делано Рузвельти. Одним із джерел родинного добробуту стало цукрорафінадне виробництво у XVIII столітті; розповсюджене твердження про статки, зароблені саме на продажу дистильованого з меляси спирту у XVI–XVII століттях, документально не підтверджене.

Домінуванню рому настав кінець, коли до Нового Світу почало прибувати дедалі більше іммігрантів із північної частини Європи. Вони заселяли переважно східне узбережжя Північної Америки — Бостон, Нью-Йорк (колишній Новий Амстердам), Філадельфію. Місцеві ґрунти давали змогу збирати великі врожаї пшениці й жита. Частину зерна місцеві фермери використовували для виробництва віскі, що давало багатьом із них солідний додатковий дохід до їхніх скромних заробітків.

Перші «самогонники», якщо дозволено буде так висловитися, організували свій бізнес на тому самому східному узбережжі — у таких штатах, як Пенсильванія, Вірджинія та Меріленд. Дуже скоро вони виявили, що кукурудза є такою самою придатною сировиною для дистиляції спирту, але значно дешевшою за пшеницю й жито. Завдяки густим лісам, що оточували ці землі, виробникам віскі ніколи не бракувало палива. Виготовленню якісного віскі, зокрема бурбона, сприяла кришталево чиста джерельна вода, якої тут було вдосталь.

Поступово доморощені сільські самогонники почали перетворюватися на офіційних виробників віскі. Лише в Пенсильванії до 1850 року ліцензії на виробництво віскі мали понад три тисячі приватних осіб і компаній!

Процес приготування глазурі або соусу з бурбона спочатку може видатися складним, особливо кухарям-початківцям. Однак насправді все дуже просто. Головний секрет полягає в нескладному фізичному правилі: що довше готується соус, то більше води з нього випаровується, а що більше випаровується води, то густішим він стає. Простіше не вигадаєш, чи не так?

Отже, зробити глазур нескладно. Для цього потрібно лише з’єднати в сотейнику всі необхідні інгредієнти й уварювати їх до консистенції доволі густого сиропу.

Використовувати таку глазур можна щонайменше двома способами: по-перше, наносити пензликом на поверхню м’яса, а потім готувати його на грилі або запікати в духовці. Водночас слід пам’ятати, що глазур містить багато цукру, який може горіти за надто високої температури. По-друге, за відсутності кращого варіанта наша бурбонова суміш іноді згодиться і як соус.

Глазур із бурбона чудово поєднується зі свинячими та яловичими стейками, курчатами, домашніми бургерами й навіть із запеченою на грилі кукурудзою.

(розраховано приблизно на 400 мл готового продукту)

Інгредієнти:

• 1 склянка бурбона
• Половина склянки коричневого цукру
• Половина склянки якісного ананасового соку
• 1 столова ложка соєвого соусу
• 1 столова ложка патоки (можна замінити виноградним або гранатовим дошабом)
• 2 столові ложки бальзамічного або яблучного оцту (у першому випадку смак глазурі буде більш насиченим і ароматним)
• Третина чайної ложки свіжомеленого чорного перцю

Приготування:

1. Поміщаємо всі інгредієнти в невеликий сотейник і доводимо до кипіння. Уварюємо на слабкому вогні приблизно 15–20 хвилин, доки соус не загусне. Його консистенція має нагадувати кленовий сироп.
2. Перед використанням даємо глазурі охолонути.