Картопляне пюре зі сметаною та паприкою зі світу, більшого за життя

Кухня західної частини Північної Америки об’єднує традиції американських штатів Орегон, Вашингтон і Аляска, канадської провінції Британська Колумбія та території Юкон. У ній відбилися етнічні особливості всього згаданого регіону: переважно це помітні азійські риси плюс традиції корінного населення цієї частини Сполучених Штатів і Канади. Але сьогодні я хочу поговорити з вами не про весь цей величезний регіон, а лише про зовсім малу його частину — Юкон.

Юкон, або французькою «Ікон», — найменша й найзахідніша з трьох федеральних територій Канади; дві інші — Північно-Західні території та Нунавут. У Юконі постійно проживає лише 35 874 особи! Столиця Юкону, вона ж єдине тут місто, має поетичну назву Whitehorse, що перекладається як Білий Кінь.

Юкон, відокремившись від Північно-Західних територій, став самостійним адміністративним утворенням ще 1898 року; до речі, за збігом обставин саме того року народилася моя бабуся Параска Митрофанівна. Актом федерального уряду Канади, з найвищої згоди королеви Єлизавети, у березні 2002 року Юкон отримав усі права канадської території.

У Юконі, в національному парку Клуейн, височіє найбільша гора всієї Канади — Логан, її вершина розташована на висоті 5959 м. Вона вважається другою за висотою горою на північноамериканському континенті; перша — Деналі в штаті Аляска, США. У Юконі субарктичний клімат, що вирізняється холодними зимами й коротким теплим літом. На узбережжі Північного Льодовитого океану панує тундровий клімат.

Землями Юкону протікає багато річок. Серед них найвідоміші Юкон, Пеллі, Стюарт, Піл і Вайт.

Юкон — не просто частина Канади, це найкрасивіша частина цієї країни, і в цьому сенсі канадцям є чим пишатися. Юкон по-своєму прекрасний будь-якої пори року, хоча більшість часу вкритий снігом, а річки скуті товстим шаром льоду.

На в’їзді до Юкону можна побачити гігантський банер із великим написом «YUKON», а нижче — англійською та французькою — «LARGER THAN LIFE»/«PLUS GRAND QUE NATURE», що означає «Більше, ніж життя». У цьому написі прихована певна містична правда, адже, перетнувши умовну лінію, позначену згаданим банером, ви потрапляєте в зовсім інший світ…

Природні ресурси цієї землі багаті на дичину й рибу, і хоча зі зрозумілих причин кухня цих місць не вирізняється особливим розмаїттям овочів і фруктів — багато чого привозять із «великої землі», — місцеві жителі люблять похвалитися своєю картоплею, буряком і морквою… ну і, звісно ж, ягодами, які тут у великій кількості збирають протягом короткого літнього періоду. Юкон також славиться різноманітною дичиною, рибою та морепродуктами: у тутешніх ресторанах можна поласувати делікатесним королівським крабом або місцевим вугром, а також замовити запечений на вогні стейк із м’яса дикого бізона. Білий Кінь — місто з багатонаціональними традиціями, і поряд із названими стравами тут можна зустріти великий вибір суші або, приміром, насолодитися пловом із м’ясом дикого кабана. Щодо останнього, то і я був би не проти… ))

Картопляне пюре зі сметаною та паприкою — типова юконська страва, яку готують із місцевої картоплі. У нас, звісно, купити справжню юконську картоплю — кажуть, вона відзначається солодкістю й ніжною соковитою текстурою — навряд чи можливо, але приготувати такий гарнір удома з нашої звичайної картоплі зовсім не складно. Тим паче, що виходить дуже смачно.

(на чотири-шість порцій)

Інгредієнти:

• 1 кг картоплі
• 2 великі зубчики часнику (добре подрібнити)
• 1 пучок зеленої цибулі (нарізати кільцями лише зелену частину)
• 1 склянка домашньої сметани кімнатної температури
• 1 склянка домашнього сиру кімнатної температури (не кислого й не грудочками!)
• 1 велике куряче яйце
• Неповна столова ложка паприки (плюс іще трохи для прикрашання)
• 1 чайна ложка грубо потовченої суміші перців (чорного, червоного, білого, зеленого)
• Морська сіль

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів і запікаємо в ній картоплю на деку, доки вона не стане м’якою. Викладаємо на тарілку й чистимо, поки ще гаряча. Нарізаємо кубиками. Перекладаємо в попередньо нагрітий сотейник, додаємо сюди ж часник, домашній сир, більшу частину сметани, яйце, паприку, суміш перців і більшу частину зеленої цибулі. Солимо до смаку. Розминаємо товкачем, доки всі інгредієнти не перемішаються, але суміш іще залишатиметься неоднорідною.
2. Подаємо теплим, прикрасивши рештою сметани, зеленої цибулі та невеликою кількістю паприки.