Короп у духовці з овочами під томатним соусом

Сьогодні рано-вранці, а якщо бути точнішим, раннього грудневого ранку, мене відвідала предивна думка: а чи хотів би я іншої долі? Як вчинив би той, гіпотетичний «я», якби несподівано з примхи якоїсь усемогутньої й водночас легковажної вселенської істоти (якою, мабуть, і є наш Альфа й Омега та за сумісництвом відомий усім жартівник) йому випала дивовижна, але моторошна самою своєю суттю можливість почати все спочатку? І для мене це непусте запитання — не лише привід, що дає змогу одним коротким стрибком опинитися на безкраїх просторах нашої графоманської блогосфери й вибухнути черговим опусом ні про що. Для мене це насамперед неминучий привід озирнутися назад і після певних роздумів дійти парадоксального висновку про те, що такий шанс у мене вже колись був!

Одного разу мама розповіла мені, що перед самим моїм народженням їй наснився незвичайний сон. У цьому сні вона опинилася в якомусь дивовижному місці, яке описала як «досконалу білу порожнечу», у самому центрі якої, крім неї, стояли вагани (так на Півдні України у 50–60-ті роки називали велике, частіше прямокутне корито для прання білизни), наповнені каламутною, замуленою водою. У цій воді лежав величезний короп із великими, сповненими смутку очима й повільно ворушив плавцями. За словами мами, її так вразив цей сон, що наступного дня вона побігла до «бабки» (бабками в наших краях здавна називали старих жінок, які ворожили, тлумачили сни, знімали наговори). Та пояснила, що сон цей віщий і народиться в мами син, а от життя його для бабки неясне — мовляв, може й так повернутися, і сяк…

І ось тепер, у зв’язку з непроханою думкою, що відвідала мене холодного грудневого ранку, я раптом подумав: а можливо, тоді, коли я ще перебував у лоні своєї матері, мені й було дано цей другий шанс — він же перший, він же будь-який наступний із нескінченного ряду парних і непарних чисел. Мені ж як своєрідний смисловий «маячок» (риба насправді дуже потужний тотемний знак, що «працює» в багатьох сенсах — міфологічному, філософському, релігійному, психологічному…) було послано сигнал, який я отримав через п’ятнадцять років із плутаної розповіді мами — вона чомусь дуже соромилася при цьому. Хто знає? Сам я схильний вважати саме так.

Уже й не знаю, чи був я зараз до кінця зрозумілим моєму дорогому читачеві, але я тут подумав: а що було б, якби мені трапилося так серйозно зацікавитися кулінарією не в другій половині свого життя, а набагато раніше? Адже я виріс у середовищі, дуже придатному для такого повороту долі: маю на увазі насамперед вірменську половину своєї великої родини, де можна було почерпнути більш ніж достатні знання й досвід про кухню Кавказу — до речі, не найгірші у світі знання та досвід. Мабуть, із мене вийшов би непоганий кухар-теоретик. Це так, але, з іншого боку, що робив би я зі своєю фантазією за часів махрового совка, де меню навіть найкрутішого ресторану починалося салатом олів’є та заливним хеком, а закінчувалося бризолем або, у найкращому разі, котлетою по-київськи? Відповіді на це останнє запитання в мене немає. Тож нехай краще все залишиться як є, а від шансу все одним махом змінити я, мабуть, відмовлюся…

Не знаю, збіг це чи ні, але в нашому сьогоднішньому рецепті йтиметься про одну з найпопулярніших свого часу страв, класику південноукраїнської кухні — коропа, тушкованого в томатному соусі з овочами. Думаю, немає потреби особливо розповідати про переваги цієї страви — її смак багатьом знайомий із самого дитинства. Можу сказати одне: у 60–80-ті роки минулого століття жоден святковий стіл не обходився без риби в томатному соусі, і в багатьох випадках так є й зараз.

Ця страва, якщо хтось іще не знає, хоч і готується досить довго, але чистої, нехитрої роботи в ній від сили на 30–45 хвилин. І так, вона належить саме до тих страв згаданої кухні, які що довше стоять, то смачнішими стають.

Отже, Jó étvágyat kívánunk!

(на 4 порції)

Інгредієнти:

• 1 дзеркальний короп (мені завжди здавалося, що вони ніжніші за звичайних) — 2,5–3 кг, почищений, ретельно промитий і нарізаний упоперек шматками завширшки до 4 см
• 8–10 помідорів чері, розрізаних навпіл
• 3 великі морквини, почищені й натерті на тертці з великими отворами
• 3 великі головки цибулі, почищені й нарізані півкільцями
• 1 літр свіжовичавленого або консервованого томатного соку з м’якоттю (плюс іще трохи, якщо буде потрібно додати)
• 2 столові ложки якісної томатної пасти або соусу
• 2 столові ложки цукру-піску
• 3 лаврові листки
• 10 горошин духмяного перцю
• 10 горошин суміші гострих перців
• Борошно
• Олія із сирого насіння (без запаху й присмаку!)
• Морська сіль

Приготування:

1. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
2. У великій сковороді на олії коротко, до рум’яних боків, обсмажуємо шматки коропа, попередньо посоливши їх і злегка обкачавши в борошні.
3. В іншій сковороді, також на олії, смажимо цибулю та моркву на середньому вогні, доки вони не набудуть золотавого відтінку. Солимо.
4. У мисці змішуємо томатний сік, пасту й цукор.
5. У велику прямокутну керамічну форму викладаємо шматки коропа, потім помідори, а зверху — цибулю та моркву, додаємо спеції й заливаємо все це сумішшю томатного соку та пасти. Рідина має покрити овочі. Ставимо в духовку й доводимо до кипіння. Потім знижуємо температуру до 150 градусів, накриваємо рибу фольгою з невеликими зробленими отворами для виходу пари й залишаємо тушкуватися на кілька годин.