Коротка історія вина для чайників. Частина III

О дурню, бачу, ти потрапив у пастку,
У це швидкоплинне життя, рівне дню.
Чого ти метушишся, смертний? Навіщо клопочешся?
Дай вина — а потім продовжуй біганину!

Омар Хаям

Наступним народом, який підхопив яскравий, невгасний вогонь виноробства, були стародавні греки. Першими ранніми свідченнями існування вина в Греції були знайдені археологами в давньогрецьких похованнях амфори зі спресованими й скам’янілими зразками вина, вік якого датують 3000–2000-м тисячоліттями до нашої ери. Стверджують, що з приємною й почасти згубною звичкою вживати вино греків познайомили фінікійці. Після цього виробництво вина поширилося по всій Західній Європі. Своєю чергою, Александр Македонський познайомив із цим напоєм азійські народи.

Греки надавали вину настільки важливого значення, що воно стало в них частиною багатьох релігійних обрядів і набуло статусу божественного. Греки називали вино «кров’ю богів». І хіба можна було назвати його краще й точніше?! Недарма грецький бог вина й виноробства Діоніс, син Зевса, був одним із найшанованіших богів у Стародавній Греції.

Греки використовували вино для зміцнення духу й ясності розуму перед симпозіумами — зібраннями, де під час учених диспутів обговорювали різні філософські питання. Вони ніколи не пили вино так, як це часто роблять сьогодні, а до п’яниць ставилися з неповагою. Це було характерним показником того, наскільки «винні» традиції в Греції були тісно переплетені з культурою. Утім, щоб зрозуміти це, було досить перечитати «Іліаду» Гомера…

Навіть поверхового погляду на виноробство в країнах, які познайомилися з вином завдяки грекам, буде досить, щоб скласти уявлення про виробництво вина в Стародавній Греції й про те, яким воно могло бути на смак. Іншою підказкою до того, який смак і аромат могли мати давньогрецькі вина, є грецькі сорти винограду, що дійшли до нас із тих давніх часів: Лімніо, Асіртіко, Айдані та Мускат. Грецьке вино стало настільки популярним у стародавній Європі, що багато хто купував саджанці й намагався вирощувати грецький виноград у себе вдома. Завдяки цьому багато сортів винограду, з яких сьогодні в Європі виробляють популярне вино, беруть свій початок у Стародавній Греції.

Ще в ті далекі часи греки помітили, що вина, вироблені з винограду, вирощеного на землях Хіоса, Тасоса й Лесбоса, якісніші за вино, що робили на Самосі. Вони зрозуміли, що смак і аромат вина залежать не лише від сорту винограду, з якого його виробляли, а й від ґрунту, на якому цей виноград ріс. Уже тоді винам видавали сертифікат походження, а самі виробники вина мусили маркувати свою продукцію особистою печаткою. Ці правила жорстко контролювала грецька держава, а порушників дуже суворо карали як шахраїв.

Стародавні греки дуже цінували десертні вина (власне, як і сучасні). Цінність вина залежала не лише від його витримки, а й від вмісту цукру та міцності — що вищими були два останні показники, то дорожче оцінювали вино. Не секрет, що споконвіку греки воліли змішувати своє вино з водою (зокрема, як не дивно, з морською!), а також додавати до нього мед і спеції.

Стародавні греки традиційно зберігали вино в амфорах, глиняних посудинах характерної форми, і запечатували їх смолою дерев (часто хвойних), що надавало такому вину характерного смаку й запаху. Подібне вино в Греції називали рециновим і донині шанують як дуже вишуканий продукт.

У період панування в Греції Османської імперії, який тривав майже чотириста років, виноробство тут занепало, оскільки мусульманська Туреччина, де алкоголь не вітався в жодному вигляді, обклала грецьких виробників вина непомірними податками, і цей бізнес утратив економічну привабливість. Лише монахи в грецьких монастирях були звільнені від такого оподаткування, однак їм заборонялося виробляти вино, крім як для власних релігійних потреб. На щастя, саме завдяки монахам у Греції було збережено давні технології виробництва вина, а також (що важливо!) виноградну лозу, яка пройшла багатовікову селекцію. Греція здобула незалежність 1821 року, і фермери знову почали виробляти вино. Розвиток виноробства в Греції в цей період також стимулювався великим попитом на грецькі виноградні саджанці з боку Франції, чиї виноградники були майже повністю спустошені виноградною філоксерою, завезеною туди з Північної Америки. На жаль, ціла низка воєн, що сталися після цього, — Перша світова, Друга світова й громадянська війна — на довгий період, до 1949 року, призупинили виробництво витриманого вина в Греції.

У другій половині XX століття грецькі виробники вина, маючи у своєму арсеналі близько трьохсот (!) сортів місцевого винограду — у кожного свій неповторний смак і аромат, — знову почали підіймати на ноги вітчизняне виноробство й повертати Греції колишню заслужену славу першовідкривача й законодавця європейського ринку якісного вина.

Тріумфальному поверненню грецького вина сьогодні заважає лише недостатня реклама.

(Далі буде)