Оливкова олія: історія, види та корисні властивості. Частина друга

Найвідповіднішими кандидатами на роль перших територій, де почали культивувати оливкові дерева, є Мала Азія, або Анатолія (нині територія Туреччини), — близько шести тисяч років тому; Левант (у широкому розумінні цього збірного терміна сюди входять Сирія, Ліван, Ізраїль, Єгипет, Греція та Кіпр, у вузькому — лише Сирія й Ліван) — близько чотирьох тисяч років тому; Месопотамія (історико-географічний регіон Близького Сходу, інакше званий Межиріччям і розташований на родючих землях між річками Тигр і Євфрат) — приблизно три тисячі років тому.

Ханаанеї, які жили на землях, де розташована територія сучасного Ізраїлю, а пізніше називалися фінікійцями, уже виробляли оливкову олію близько трьох із половиною тисяч років до нашої ери. Приблизно цим самим часом датуються знайдені вченими найдавніші амфори з оливковою олією, виготовлені представниками ранньої Мінойської цивілізації, що існувала в межах сучасного Криту. Значна частина доходів цієї цивілізації формувалася завдяки експорту оливкової олії. Процес виробництва олії в мінойців був таким: зібраний урожай оливок перетворювали на пульпу, яку поміщали в особливі ємності, наповнені водою. Після того як олія спливала, воду спускали через отвори в ємностях.

У Стародавній Греції та в римлян було заведено зберігати оливкову олію у глечиках особливої форми, так званих амфорах.

Грецький поет Гомер писав у своїх поемах, що Греція була найбільшим виробником оливкової олії ще в п’ятнадцятому столітті до нашої ери. Греки та відомі мореплавці фінікійці експортували оливкові дерева до своїх колоній у Західному Середземномор’ї, там виробляли олію й торгували нею із сусідніми країнами. Приблизно в тринадцятому столітті до нашої ери, коли відбувся вихід євреїв із Єгипту, у Ханаані вони готували оливкову пульпу вручну, і лише пізніше було винайдено спеціальні преси. Археологам вдалося виявити близько ста давильних пресів для виготовлення оливкової олії у філістимлянському місті Екрон, сьогодні відомому як Тель-Мікне, що лежить за тридцять п’ять кілометрів на захід від Єрусалима.

У давнину оливкову олію цінували високо, і той самий грецький поет Гомер називав її «рідким золотом». В юдейських храмах Єрусалима для менор використовували лише оливкову олію. Юдеї не коронували своїх царів, а натомість помазували їх спеціальною сумішшю мирри, кориці, касії та таємничої субстанції, яку називали «канех бозем», — усе на основі високоякісної оливкової олії.

Призи, які в Стародавній Греції присуджували переможцям Всеафінських Олімпійських ігор, включали великі, барвисто декоровані керамічні амфори, які греки називали Всеафінськими амфорами. У них уміщувалося близько сорока літрів оливкової олії. Для порівняння — людину, яка володіла в тогочасній Греції, скажімо, ста п’ятдесятьма амфорами, можна було вважати олігархом. ))

Спартанці натирали оливковою олією свої тіла, щоб зволожити шкіру й водночас підкреслити фізичний розвиток. Грецьким атлетам перед змаганнями обов’язково робили масаж із застосуванням оливкової олії. Перші римські імператори під час урочистих святкувань дарували своїм підданим горщики з оливковою олією. Саме римляни придумали давильні преси для отримання пульпи, штоки яких мали гвинтову різьбу. Така технологія подекуди використовується на невеликих підприємствах із виробництва високоякісної, вінтажної та дуже дорогої оливкової олії й донині.

Коли в шістнадцятому столітті іспанські й португальські мореплавці відкрили для європейців Новий Світ, вони повернулися назад із помідорами, картоплею, маїсом і какао. Проте й американський континент у цьому разі не залишився без корисних надбань. Причому першими з них виявилися коні та оливкові дерева.

У середині сімнадцятого століття Голландська Ост-Індійська компанія заснувала свій перший морський порт на мисі Доброї Надії (Південна Африка) для перевезення на своїх суднах оливок, які вона почала вирощувати тут із 1661 року. До Австралії оливкові дерева дісталися приблизно 1805 року.

Сьогодні, якщо не враховувати країни Середземноморського басейну, де оливки традиційно вирощують із давніх часів, основними виробниками оливкової олії є Чилі, Аргентина, південний захід США, Південна Африка, Австралія та Нова Зеландія.

(далі буде)