Овочеве рагу з кукурудзою, баклажанами, перцем і сиром

Цього року ми вперше скуштували чудовий гіркий перець Візир. Він не такий пекучий, як чилі, який навряд чи хтось з українців зміг би їсти в чистому вигляді, хоча серед народів Південної Америки чи, скажімо, Кавказу це цілком звичне явище. Цей перець надає дивовижного смаку будь-якій страві, з якою його не приготуй. Часто використовуючи Візир у різних стравах, ми помітили ще одну його цікаву особливість: тушкуючись, наприклад, у тому самому овочевому рагу, він віддає страві всю свою гостроту, причому йдеться про цілком помірний її варіант. Сам перець при цьому стає солодкуватим на смак. Це правило, яке ми відкрили саме у випадку з Візиром, стосується також супів, які ми з ним готували, і майже всіх м’ясних страв.

І ще кілька слів про перець, який у нашому харчуванні поряд із сіллю посідає одне з ключових місць. Чорний перець потрапив до Європи, а відповідно й до нас, з Індії. Перші згадки про нього трапляються в давньогрецьких і римських джерелах, де перець перелічували серед інших товарів, якими торгували Захід та Індія. Усі торговельні шляхи, якими спеції, зокрема перець, доставляли до Європи, контролювали араби. Серед купців, що торгували перцем, ширилися найфантастичніші історії про труднощі їхнього ремесла — від епічних перцевих «війн» із кочовими арабськими племенами до легендарних битв із драконами, які охороняли дорогоцінні посудини з перцем.

У середні віки перцеві торговельні шляхи контролювали виключно мусульманські купці, тоді як Венеція та Генуя повністю монополізували доставлення перцю з узбережжя по всьому Середземномор’ю. Транспортування перцю від місця вирощування до кінцевого споживача було справою не лише надзвичайно прибутковою, а й дуже небезпечною. Лише уявіть дорогу завдовжки сім-вісім тисяч кілометрів, яку долали майже пішки й яка була сповнена негоди, поневірянь, хвороб, бандитів і непомірних мит! Недарма в тій самій Голландії, коли говорять про непомірну ціну товару, вживають приказку «дорогий, як перець».

Нарешті настала епоха Христофора Колумба, Васко да Гами та сера Френсіса Дрейка. Повертаючись зі своєї першої подорожі до Америки, Колумб наповнив трюми тим, що, як він вірив, було перцем. Але в Іспанії виявилося, що замість безцінного перцю він привіз неоціненний чилі. Так червоний гострий перець потрапив до Європи, і невдовзі його почали використовувати по всьому Середземномор’ю.

І, звісно, в нашому рецепті овочевого рагу Візир — дуже далекий брат того самого перцю, який привіз Колумб, — посідає найвідповідальніше місце. Саме він надає всій страві характерного смаку й надзвичайного аромату. Приготувавши цю страву й нагодувавши нею родину, не забудьте розповісти коротку історію, якою ми з вами поділилися. Смачного, друзі!

(на 4 порції)

Інгредієнти:

• 5 невеликих качанів кукурудзи сорту «голландка», очищених від стебел (стебла не викидаємо)
• 3 великі рожеві помідори, очищені від шкірки та насіння, розрізані на 6 частин кожен і злегка притиснуті рукою або ножем
• 1 великий баклажан, нарізаний кружальцями завтовшки до 1,5 см
• половина зеленого солодкого перцю, очищеного від плодоніжки та насіння й нарізаного великими смужками
• половина жовтого солодкого перцю, очищеного від плодоніжки та насіння й нарізаного великими смужками
• 6 гострих червоних перців Візир (якщо не знайдете такого перцю, можна взяти один середній перець чилі), очищених від плодоніжок і насіння й розрізаних навпіл
• 200 г свіжих маслюків, очищених, добре промитих під проточною водою й нарізаних середніми шматочками
• 200 г свіжої домашньої козячої бринзи, розібраної руками на невеликі шматочки
• 1 великий пучок свіжої петрушки, крупно посіченої
• 1 ст. л. домашнього вершкового масла
• оливкова олія
• велика морська сіль

Приготування:

1. Кладемо очищену кукурудзу в каструлю, а стебла розміщуємо над і під нею. Наливаємо стільки води, щоб вона вкривала кукурудзу приблизно на половину її висоти зверху, доводимо до кипіння й готуємо на середньому вогні близько години.
2. Тим часом готуємо гриби. У невеликій каструлі заливаємо їх двома літрами підсоленої води й варимо 10–15 хвилин, не забуваючи знімати піну. Готові гриби відкидаємо на друшляк і викладаємо на тарілку.
3. У великій сковороді нагріваємо оливкову олію до появи дрібних бульбашок і додаємо солодкий перець, гострий перець Візир та маслюки. Обсмажуємо все до м’якості й золотавого відтінку.
4. В іншій невеликій сковороді також на оливковій олії та сильному вогні смажимо кружальця баклажана по 2–3 хвилини з кожного боку. Перекладаємо до готових перців.
5. У тій самій сковороді, де смажилися баклажани, коротко готуємо помідори на сильному вогні, щоб вони лише злегка прив’яли й на боках з’явився коричнюватий відтінок. Готові помідори залишаємо у сковороді.
6. Коли кукурудза буде готова, дістаємо її з каструлі й гострим ножем зрізаємо зерна з качанів. Додаємо їх у сковороду з перцями та грибами.
7. Туди ж додаємо помідори, петрушку, козячу бринзу та вершкове масло. Солимо до смаку й перемішуємо. Тушкуємо під кришкою 7–8 хвилин. Знімаємо з вогню й залишаємо під кришкою ще на 8–10 хвилин.
8. Подаємо гарячим просто у сковороді.