Паста серпантіні з овочевим соусом а-ля рататуй

Італійська та французька кухні мають між собою кілька схожих рис:

По-перше, обом доступні одні й самі інгредієнти, хоча останні й готуються по-різному.

По-друге, обидві кухні носять яскраво виражений регіональний характер, тому такі поняття як «національна французька кухня» та «національна італійська кухня» існують у кулінарній термінології лише формально, а насправді значно частіше говорять про кухню Тоскани, Провансу, Лігурії, Бургундії і таке інше. Багато хто з названих та інших регіонів цих двох країн історично виявився ізольованим один від одного, а їх кулінарні традиції будувалися на продуктовому фундаменті, що носив виключно локальний, тобто місцевий характер.

По-третє, загальновідомо (я, принаймні, писав про це неодноразово), що Катерина де Медічі, що вийшла заміж за Генрі II, разом із чималим посагом привезла до Франції почет особистих кухарів. Їхні знання та кулінарна майстерність радикально змінили погляди французьких придворних на їжу, а пізніше стали причиною народження багатьох страв французької кухні. Таким чином, у обох народів з’явилися дуже схожі страви, і суперечки про їхнє справжнє первородство тривають між італійськими і французькими істориками до цього дня. Це стосується багатьох речей, починаючи зі знаменитих материнських соусів Огюста Ескоф’є, більша частина яких була створена у Венеції та Флоренції, і закінчуючи знайомими нам звичайними виделками (до появи Катерини Медічі королівський двір Франції користувався вилками з двома зубами).

Втім, для більш глибокого погляду на аналізоване питання нам все ж таки слід вести мову про щось більше, ніж подібність між італійською та французькою кухнею. Зокрема, про входження деяких європейських країн до Середземноморського басейну, а також про незаперечний факт, що ці країни (включаючи Італію та Францію) багато століть ділили спільні кордони. Ці кордони, на жаль, далеко не завжди знаходилися в тому самому становищі, оскільки нерідко чергова європейська «наддержава» їх кроїла на свій розсуд. Часто це призводило до ґрунтовного взаємопроникнення кулінарних традицій між країнами-сусідами. Хорошим прикладом сказаного може бути Ельзас і Окситанія у Франції, Ломбардія в Італії, Баскська автономія в Іспанії тощо.

Зачеплена мною тема дуже велика для висвітлення її в одній публікації. Вона зачіпає різні географічні, історичні та культурні аспекти життя двох згаданих народів, тому я зупинятимуся на ній ще не один раз. Мені цікаво це самому. Поки ж вважатимемо, що мені вдалося лише ковзнути по її, темі, поверхні, щоб дати вам найзагальніші уявлення щодо подібності і відмінностей між італійською та французькою кухнями.

Наш рецепт пасти серпантині з овочевим соусом а-ля рататуй родом із Ломбардії і послужить тут гарним прикладом нестаріючої, французько-італійської кулінарної класики.

Готуйте та насолоджуйтесь!

(на чотири порції)

Інгредієнти:

• 240 грам пасти серпантині, елбоу чи фузиллі
• 450 грам баклажанів (почистити та нарізати кубиками)
• 450 грам цукіні (почистити та нарізати кубиками)
• 250 грам червоного солодкого перцю (очистити від насіння та нарізати кубиками)
• 200 грам червоної цибулі (почистити і грубо порубати)
• 4 великі зубки часнику (почистити і придушити)
• 800 грам стиглих помідорів (очистити від шкірки, насіння та рідини, дрібно порубати)
• Чверть склянки подрібнених листочків петрушки
• Бальзамічний оцет (за смаком)
• 50 грам тертого пармезану
• Оливкова олія
• Сіль
• Чорний перець

Приготування:

1. У великій сковороді на сильному вогні нагріваємо 80 мл олії та обсмажуємо в ньому протягом двох хвилин цибулю та часник, потім додаємо солодкий перець, баклажан та цукіні. Готуємо ще близько трьох хвилин, постійно помішуючи. Після цього кладемо помідори і продовжуємо смажити всі овочі, помішуючи приблизно пару хвилин. Вимикаємо вогонь. Щедро збризкуємо овочі бальзамічним оцтом. Солимо і перчимо на смак.
2. Поки готується рататуй, варимо пасту у великій каструлі із добре підсоленою водою. Для цього слід скористатися інструкцією виробника.
3. Після того, як паста буде готова, відкидаємо її на друшляк і відразу ж викладаємо в сковороду з рататуєм. Добре перемішуємо і ще раз пробуємо на сіль та перець.
4. Перед подачею розкладаємо по тарілках та посипаємо пармезаном.