Перець, фарширований морквою, цибулею, грибами та часником і запечений у духовці

Моя двоюрідна бабуся Ліда родом із хутора неподалік Лупаревого на Херсонщині — благодатному південноукраїнському краї, що загубився серед фруктових садів і парників у самому серці таврійського степу. Коли в бабусі Ліди збиралося багато гостей, вона готувала цю споконвічну українську страву у величезній чавунній сковороді — у печі, яку склав ще її прадід. Я й Паша, моя рідна бабуся, щоліта приїздили в це райське місце й гостювали в Ліди по два-три тижні поспіль. Тож принаймні кілька разів за цей час я встигав пригоститися цією фірмовою хутірською стравою. Навіть баба Паша, людина не надто щедра на похвалу, як я добре знаю, щоразу захоплювалася цими фаршированими перцями. Що ж, вони справді були чудові…

Так, мало не забув: перці на городі за Лідиною хатою виростали такі, що одного вистачало, аби нагодувати дорослу людину, а двох не міг здолати навіть місцевий хутірський чоловік. Коли я кажу «хутірський чоловік», маю на увазі місцевих дорослих чоловіків, які сягали майже двох метрів зросту й важили по сім-вісім пудів. Для наочності скажу ще ось що: у долоні Валентина, племінника бабусі Ліди, повністю вміщалася моя попа, а мені тоді вже було десять років. Звідки тут узялася така порода, не маю жодного уявлення, адже наші міські родичі по бабусиній лінії були дрібнішими. Ми їх досі так і називаємо — «хутірські». Давно я вже там не був, дуже давно…

Батьківщиною перцю вважають землі, на яких розташоване сучасне Перу, де його вирощували задовго до появи Колумба в Америці.

Назву перцю дали саме європейці. До появи перцю з Нового Світу їм були відомі лише види перцю, які завозили з Індії та Середньої Азії як спеції — білий і чорний горошок, якими ми, до речі, користуємося й сьогодні. Чорний і білий перець належать до виду рослин під назвою Piper nigrum. До наших перців вони не мають жодного, навіть віддаленого, стосунку. Солодкі й гострі перці належать до роду Capsicum. Хабанеро належить до виду Capsicum chinense, а табаско – до виду Capsicum frutescens; обидва входять до цього роду.

Наскільки мені відомо, у нас на півдні солодкий перець почали вирощувати приблизно у XVIII–XIX століттях, а потрапив він сюди з Болгарії. Перець дуже швидко прижився в цій частині України: родючі чорноземи й м’який місцевий клімат сподобалися цій досить примхливій рослині.

Фаршировані перці посіли своє повноправне місце в європейській кухні до середини XIX століття. Кожен народ на європейському континенті має свій традиційний варіант їх приготування. В Іспанії, одній із перших країн, де почали фарширувати перець, це валенсійський перець із начинкою з рису та шафрану, який потім тушкують у томатному соусі. В Індії «бхарва сімла мірч» — перець, начинений картопляним пюре зі спеціями. У Мексиці «чилі рельєнос» — перець поблано, фарширований м’ясом, приготовленим на грилі, та сиром. У Данії «філдте пеберфрутер» — солодкий перець із булгуром, грибами й кейлом. У Тунісі «махші», де начинка для перцю складається з рубленої баранини й рису, приправлених мускатним горіхом, шафраном і кардамоном. В Угорщині перець фарширують м’ясом, рисом і паприкою та подають зі сметаною. Я міг би перелічувати й далі, але боюся вас утомити…

На завершення хочу поділитися з вами рецептом, із розповіді про який я почав сьогоднішню публікацію.

(на 4 порції)

Інгредієнти для перців:

• 8 середніх солодких перців (зрізати верхівки й відкласти їх, видалити насіння та внутрішні перегородки)
• 2 великі морквини (очистити й натерти на тертці з великими отворами)
• 2 великі головки білої цибулі (очистити й грубо посікти)
• 300 г грибів на ваш вибір (нарізати дрібними шматочками)
• 3 великі зубчики часнику (очистити й дрібно посікти)
• По одній столовій ложці подрібненого листя петрушки, базиліку, кінзи та кропу
• 1 чайна ложка сушеного чебрецю
• Половина чайної ложки сушеного перцю чилі
• Рослинна олія
• Морська сіль

Інгредієнти для соусу:

• 2 великі помідори (очистити від шкірки й дрібно посікти)
• 2 столові ложки томатної пасти
• 1 чайна ложка цукру
• 1 столова ложка рослинної олії

Приготування:

1. Спочатку готуємо соус. Для цього змішуємо у сковороді всі інгредієнти й готуємо на слабкому вогні, доки цукор повністю не розчиниться, 3–4 хвилини. Готовий соус переливаємо у велику прямокутну форму — керамічну або металеву.
2. У сотейнику з високими бортами на рослинній олії обсмажуємо цибулю, моркву й гриби. Коли овочі підрум’яняться, додаємо часник, зелень і чебрець та вимикаємо вогонь.
3. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
4. Начиняємо перці овочевим фаршем і перекладаємо у форму із соусом.
5. Накриваємо фольгою й готуємо в духовці 35–40 хвилин. Знімаємо фольгу, підвищуємо температуру до 220 градусів і запікаємо ще приблизно 15 хвилин, доки перці добре не підрум’яняться.