Перці, запечені в духовці з начинкою з лісових грибів, крутонів і моцарели

Батьківщиною солодкого перцю вважають великий регіон, що охоплює Мексику, а також частково Центральну й Південну Америку. Своєю назвою перець завдячує Христофору Колумбу та іспанським мореплавцям, які шукали в Новому Світі чорний перець. Колумб зібрав тут і привіз із собою до Європи зразки найрізноманітніших сортів стручкового перцю, і невдовзі він швидко поширився не лише європейським континентом, а й в Азії, Африці та інших сусідніх регіонах.

Перець, на випадок, якщо ви досі цього не знали, належить до родини пасльонових разом із помідорами, баклажанами та картоплею. Зелений і фіолетовий перці мають злегка гіркуватий смак, тоді як червоний, помаранчевий і жовтий — виразний солодкий, майже фруктовий.

Щось, що віддалено нагадує нинішні солодкий і гострий перці, корінне населення Америки (інки, мая й ацтеки) культивувало понад дев’ять тисяч років тому. Вік найдавніших викопних зразків культивованого перцю, знайденого в південно-західній частині сучасного Еквадору, налічує шість тисяч років.

Відома американська кулінарна історикиня Карен Гесс у своїй книжці «Смак Америки» зазначає: «Болгарський перець — це великий зелений перець із м’ясистими стінками, який за повного достигання стає червоним або помаранчево-жовтим.

Едвард Люїс Стертевент (американський агроном і ботанік, який жив у другій половині дев’ятнадцятого століття — ред. моя) цитує Лайонела Вафера (суднового хірурга й пірата сімнадцятого століття з Уельсу — ред. моя), який згадує у своїх працях солодкий і так званий пташиний перець як такі, що ростуть в істмусі (перешийок, який розділяє Північну й Південну Америки — ред. моя), а також рабовласника Едварда Лонга, який перелічує дев’ять різновидів стручкового перцю, культивованих на Ямайці. З них «белл» (так американці називають болгарський перець — ред. моя) вважається найпридатнішим для маринування, — стверджує Стертевент. — Мені надіслали його з Мексики 1824 року. Великий гарний перець, добрий для салатів, а їдять його без насіння».

Отже, термін «солодкий перець» сягає щонайменше кінця 1600-х років, коли Лайонел Вафер написав про нього у своїй книжці «A New Voyage and Description of the Isthmus of America» («Нова подорож та опис істмуса Америки»).

Слово «перець» походить від грецького «піпарі», що означає чорний перець. Саме його активно шукали іспанці в Америці під час першої експедиції Колумба. Тому так і назвали його стручкового побратима.

Хоча багато хто вважає солодкий перець овочем, він, утім, є фруктом, адже цвіте так само, як і решта фруктових рослин, а його плід містить насіння. Наукова назва солодкого перцю — «Capsicum annum». Він є потужним джерелом вітамінів А і С.

За одного лише погляду на солодкий перець можна сказати, що він — чудовий кандидат на фарширування. На це вказують його зручна порожниста форма, м’ясиста й ніжна текстура стінок і навіть колір, якого цілком достатньо для створення естетики будь-якої подібної страви.

Ви будете приємно здивовані, але нашому рецепту фаршированих солодких перців 125 років, і його запозичено зі старовинної книжки «The Origional Boston Cooking School Cookbook» («Куховарська книга кулінарної школи Бостона»), яку видали 1896 року на батьківщині цього чудового фрукта. Авторкою рецепта є Фанні Мерріт Фармер.

(розраховано на дві-чотири порції)

Інгредієнти:

• 4 солодкі перці вагою близько 200 г кожен — в оригінальному рецепті зелені, але ви можете взяти будь-які (розрізати на поздовжні половинки й видалити насіннєву камеру та білу мембрану)
• 250 г лісових грибів — підійдуть будь-які, зокрема дикі гливи (почистити, добре промити й порізати середніми шматочками)
• 300 г помідорів сорту сливка (коротко бланшувати, видалити шкірку й дрібно посікти)
• 1 головка жовтої цибулі вагою близько 120 г (почистити й грубо подрібнити)
• 3 великі зубчики часнику (очистити від шкірки й ретельно розчавити)
• 6 пагонів зеленої цибулі (грубо посікти)
• 100 г довгозернистого рису (вага до варіння)
• 50 г вершкового масла (розтопити)
• 220 г моцарели (натерти на великій тертці)
• 50 г білого хліба, нарізаного маленькими кубиками (обсмажити в 40 мл олії до золотистого відтінку)
• Олія
• Сіль, перець

Приготування:

1. Спочатку відварюємо рис до напівготовності й даємо стекти. У сковороді середнього розміру нагріваємо 40 мл олії та, постійно помішуючи, обсмажуємо на середньому вогні часник, цибулю й рис протягом 3-4 хвилин. Всипаємо гриби й готуємо ще 6-7 хвилин у тому самому режимі, поки не випарується грибна рідина. Додаємо помідори, а через 7-8 хвилин готування — зелену цибулю та вершкове масло. Солимо й перчимо до смаку. Перемішуємо й вимикаємо вогонь. Даємо охолонути. Потім додаємо 2/3 сиру, крутони й ще раз перемішуємо.
2. Нагріваємо духовку до 200 градусів.
3. Наповнюємо половинки перців приготовленою начинкою, кладемо на деко, попередньо застелене фольгою, і посипаємо зверху рештою моцарели. Готуємо в духовці 30-35 хвилин.
4. Готовим перцям даємо постояти поза духовкою 5 хвилин, після чого подаємо до столу.